Широковідомо
про морські походи козаків – на турка, за море на чайках. Пам’ятають і про
таласократичну активність перших русинських князів – від Аскольда і Дира до
Володимира Ярославовича.
Здається,
давніші походи зорганізовані державним механізмом,та й за переважної участі
скандинавських найманців – і який зв’язок у походів язичницьких князів з
потугами православних січовиків, що представляли низову вольницю? Однак вже за
часів св. Петра Сагайдачного викладачі Братської школи вітали запорожців
мальовничими порівняннями з активністю Олега та Ігоря.
Отож, українські еліти розуміли стратегічну необхідність –
опанувати Степ і Море. Про це на новому витку в 20 ст. повторював геополітик
знаний Юрій Липа. А діяльність перших русинів (активність шведських прибульців
досить перебільшена – можливо, на германські назви дніпровських порогів та
імена воїв вплинули елементи готського населення, що залишились з часів держави
Германаріха – вочевидь, вагомого елементу для етногенезу українців) на морі
появляється одночасно з виходом на історичну арену. Звісно, були венеди та
бастарни, та й склавіни і анти розселялись на Балкани – однак саме з сер. 9 ст.
остаточно оформлюється культурний простір українського народу, що політично
очолюється полянським союзом племен. І їхні лідери Аскольд і Дир йдуть на
Константинополь – щоправда, невдало. На поч. 10 ст.успішно прибив червлений щит
до воріт римської столиці князь Олег, уклавши торгівельні угоди. За Ігоря
київські лодії прориваються до малоазійських берегів – і спалюються “грецьким
вогнем”. Однак торгівельні угоди Олега підтверджені. Походи Святослава не
захоплювали моря. Натомість морем йде Володимир на Херсонес, здобуваючи високий
статус зятя римського імператора. Завершує період коротка виправка у 1040-х
Володимира, сина князя Ярослава Мудрого. Причина – вбивства русинських купців у
Цареграді. Вона закінчилась підтвердженням мирних відносин.
Складається враження – що ці походи, навідміну від козачих
виправок, не несли патосу цивілізаційного конфлікту. Їх головна мета –
забезпечення інтересів київського купецтва, підтримка шляху “з варяг у греки”.
І русини з радістю сприймали й християнську проповідь, як і культурні
досягнення ромейської цивілізації. Недарма вже з першим літописним мореплавцем
– Аскольдом – пов’язують Перше Хрещення Руси (вочевидь, це й не перший випадок
– “Житіє Георгія Амастидського” оповідає про Хрещення нападників Бравліна,
словенського князя з Новгорода – з причорноморською локалізацією). Язичники
Олег та Ігор ходили зі значним відсотком християн у походи (про що свідчать
списки підписантів римо-русинських договорів). Останні окремо присягали за
православними звичаями. Та й останній з відомих походів – кампанія Володимира
Ярославовича – викликана тимчасовими проблемами в економічних відносинах з
Константинополем. До й після дружні відносини та культурна близькість не
ставиться під сумнів. В 12 ст. русинські князі південних земель більше
зосереджуються на відносинах з половецьким Степом, однак не забувають і про
морське узбережжя. Внук Ярослава Ростислав Володимирович на деякий час
утвердився у Тьмуторокані. А опісля князі півдня у союзі з половецькими
загонами розбили десант тюрків-огузів – кочовиків, що на той час вже заполонили
Анатолію.
На цьому фоні особливого забарвлення набуває виняткова сухопутність князя Святослава – реаніматора язичництва.
На цьому фоні особливого забарвлення набуває виняткова сухопутність князя Святослава – реаніматора язичництва.
Вочевидь, він розумів інтереси купецтва та зростання
культурної зв’язки з Константинополем. В кінцевому результаті, по Хрещенні Руси
ще більше посилюються економічні зносини, що доповнюють спільний духовний
простір. Хоча у 13 ст. Цареград втрачає силу, а торгівельні маршрути змінюють
географію, вісь північ-південь залишається основоположною для долі України.
Вона піднімалась Хмельницьким, Дорошенком і Мазепою (союз зі Швецією та
частково з Османами). Зараз на порядку денному стоїть ГУАМ, зв’язки з Близьким
Сходом аж до Єгипту та Ефіопії. А княжі походи навік залишились в історичній
пам’яті овіяними славою ділами, що вивели Україну на передній рівень світового
розвитку.
Автор: Юрій
Олійник
Коментарі
Дописати коментар