У четвер 15-го жовтня 1959 року в
Мюнхені від руки вбивці, аґента КҐБ Богдана Сташинського траґічно згинув
провідник Організації Українських Націоналістів (ОУН) Степан Андрійович
Бандера. Степан Бандера впав на сходах у коридорі на першому поверсі будинку, в
якому жив на вулиці Кройтмайра ч. 7 й помер у годині 13.10, маючи 50 років.
Вбивця втік. 16.10.1959 лікарська експертиза
ствердила смерть у наслідок отрути синильної кислоти. Українська діяспора
зрозуміла, що Провідника вбито, а хто вбивця не важко було догадатися.
Велелюдний похорон Степана Бандери відбувся у вівторок 19-го жовтня 1959 року з
української церкви св. Івана Хрестителя. Поховано його на цвинтарі Валдфрідгоф
(Waldfriedhof, Munchen) у Мюнхені.
Інформація про те, що вбивця
Степана Бандери перебуває в руках західньо-німецької поліції й контррозвідки
з'явилася в п'ятницю 17.11.1961. Богдан Сташинський втік із Східного Берліна до
Західного Берліна. Ніхто зразу не хотів повірити тому, що він розповідав. Та вбивця
показав їм деякі документи, свої фальшиві паспорти і розповів усе про свою
працю. Та все до найменших деталів підтвердилося. Сташинський признався, що він
й убив др. Лева Ребета. Суд над каґебістом, вбивцею Степана Бандери й Лева
Ребета розпочався майже три роки після вбивства в місті Карлсруге в понеділок
8-го жовтня 1962-го року.
Перед судом Богдан Сташинський
виявив своїх московських наказників. Світ дізнався правду про дійсні стосунки
між імперською Москвою й поневоленою Україною. Безпосереднім наказодавцем
вбивства - це віце-прем'єр СССР та голова КҐБ - Александер Шелєпін. З книги
"Вбивці Бандери перед судом" довідуємося, що: - КҐБ завербувала
Сташинського до співпраці в 1950-му році. Пройшов він відповідний вишкіл у
школі розвідників КҐБ у Києві. Після вбивства Лева Ребета (12.10.1957р.), йому
дано наказ убити Степана Бандеру.
Богдан Сташинський полетів на
початку січня 1959 р. з Москви до Берліна, а потім до Мюнхена стежити за
звичками й рухами Ст. Бандери. Знайшов адресу в телефонічній книзі.
Був і в Ротердамі на жалібних
відзначеннях пам'яті Євгена Коновальця. В травні місяці він в друге летить до
Мюнхена, маючи при собі ґазовий пістоль, а й комплект ключів-двійників до
квартири, в якій жив Ст. Бандера в будинку ч. 7 Кройтмайр шстрасе. Третього дня
стеження за квартирою Бандери, Богданові Сташинському при побаченні Бандери здали
нерви й він не виконав замаху, вияснивши своїм зверхникам, що при Бандері була
озброєна охорона. Йому повірили.
В жовтні його знову викликали до
Москви. Там дали йому двоцівковий газовий пістоль й наказали при будь яких
обставинах обов'язково вбити Бандеру. У Мюнхені кілька днів він спостерігав за
квартирою Бандери. 15-го жовтня він відімкнув привезеним із Москви ключем двері
і закрив їх. Богдан сховався за дверима. По деякому часі почув, що до будинку
під'їхало авто. Хтось почав відкривати двері. Це був Степан Бандера. Богдан
скоро сходами пішов у гору. Почув, як Бандера відкривав двері. Сташинський на
суді сказав:"Ми зустрілися біля дверей. Бандера тримав у правій руці торбу
чи якийсь пакунок із червоними помідорами. Я зробив вигляд ніби зав'язую шнурівку
на черевикові. Бандера нічого не зауважив, не підозрівав. Я спустився в низ,
пройшов біля нього й запитався - "щось не функціонує?". Бандера
здивовано повернувся до мене й сказав "вже в порядку". В цю хвилину я
направив йому револьвера прямо в обличчя й натиснув спуск обох цівок. Негайно
повернувся, закрив за собою двері і пішов геть." Сташинському вдалося
втекти, він кинув зброю в потік. Швидким поїздом виїхав до Франкфурту. 22-го
листопада того ж року його приймав у Москві чекіст Алексндер Шелєпін. З його
рук Богдан отримав орден червоного прапора, за заслуги перед СССР.
Німецький суд, у якому слухалися
зізнання Богдана Сташинського про вбивство Лева Ребета та Степана Бандеру, міг
19-го жовтня 1962 року винести присуд на страту, але, зважаючи на сердечне
розкаяння підсудного та важливість поданих відомостей про діяльність КҐБ, які
він подав урядам західних держав, обмежився присудом на 8 років. Сташинському
тоді було 30 років. У 1966-му році він вийшов із в'язниці…і зник десь на Заході
під іншим прізвищем.
Степан Бандера -, прізвище якого
стало символом самостійницьких змагань України, народився 1-го січня 1909 року
у селі Старий Угринів, на Калушщині в родині священика Андрія Бандери. Свою
участь у боротьбі проти польської окупації Степан Бандера розпочав ще юнаком,
як член УВО. З хвилиною постання ОУН, став зразу референтом пропаґанди в
Крайовій Екзикутиві ОУН, а 1933 року краєвим Провідником ОУН. Як крайовий
Провідник ОУН Степан Бандера здобув собі славу, яка відгомоном пішла далеко
поза кордони польської держави і спонукав всіх, хто цікавиться проблемами
Східної Європи призадуматися над тим, проти кого й, за що ведеться боротьба.
Ім'я Бандери стало відоме в Україні з часу Варшавського процесу в 1935-му році,
який приніс йому засуд - кару смерти за проти польську діяльність. Після упадку
Польщі тисячі політв'язнів, а між ними і Степан Бандера вийшли на волю. Бандера
очолив провід ОУН і за короткий час до вибуху німецько-сов'єтської війни
розбудував організацію. Актом 30-го червня 1941-го року ОУН під проводом
Степана Бандери проголосила відновлення самостійности України. Гітлєр
зареаґував. Арештовано Бандеру. Його запроторено у концтабір. Капітуляція
Німеччини приносить Бандері волю. Він знову перебирає провід ОУН і стає
символом боротьби українського народу проти нового окупанта - большевицької
Москви. Червона Москва уважала, що коли її вдасться знищити Степана Бандеру,
під ім'ям якого велася боротьба ОУН, УПА, УГВР, то тим самим припинить боротьбу
в Україні й у діяспорі зм'якшить проти-большевицьку дію. Тому на доручення КҐБ,
агентура московського терористичного апарату шукала за місцем праці й
замешкання Бандери. Рівночасно діяла під оглядом нищення організаційних
зв'язків і морального підривання ОУН. Було кілька спроб замаху на життя Степана
Бандери. У 1947-му атентат підготовляв агент Ярослав Мороз із доручення
Київського КҐБ. Вислали його до Німеччини, але розвідка ОУН, Служба Безпеки
розкрила його. Він втік із Німеччини. В 1948-му році до Західної Німеччини
прибув із Польщі агент МҐБ Володимир Стельмащук, капітан Армії Крайової. Він
створив у Німеччині боївку, яка віднайшла місце перебування Степана Бандери в
селі Socking (Сокинґ) біля Старнберга (Starnberg) - 28 км від Мюнхена. Служба
Безпеки також викрила його. В 1952-му році два агенти Горст Лєґуда та Лєман
пробували здійснити замах на життя Бандери. Німецька розвідка викрила їх,
працю, вони були заарештовані німецькою поліцією й засудженні за шпигунство.
В 1953- му році Степан Лібгольц
приїхав з України й видавав із себе прихильника визвольних змагань та Служба
безпеки викрила його наміри. По роках безуспішних старань на 15 років після
закінчення Другої Світової війни Москві вдалося таки досягнути ганебної мети й
15-го жовтня 1959 року агентові КҐБ Богданові Сташинському вдалося виконати
наказ КҐБ. Зізнання Сташинського скомпрометувала можновладців в Москві перед
Західнім світом.
Пам'ятник Степана Бандери стоїть у
Його родинному селі Старий Угринів. Був він так відслонений 14.10.1990 р.
Авторка цього нарису була присутньою на цих урочистостях. Пам'ятник був
висаджений у повітря в ночі з 30 на 31.12.1990. Подібний пам'ятник стоїть і в
Коломиї. Другий пам'ятник Бандери в Старому Угриневі відслонена в 1993- му
році.
Коментарі
Дописати коментар