Народ наш український на рідній і
все ще не своїй землі та на поселеннях у багатьох країнах вільного світу,
зокрема великі українські громади у З'єднаних Стейтах Америки та в Канаді,
наполегливо приготовляються до зустрічі найсвітлішої події в історії своєї
батьківщини: тисячоліття формального прийняття Християнства, що припадає в 1988
році.
У тому самому 1988 році
сповняється ще одна, уже тільки 50-та річниця цілком протилежної події яку
народ назвав "пеклом на землі". Тоді бо, в роках 1937-39,
представники звироднілої комуномосковської окупаційної влади в Україні провели
неймовірну в мирних часах народовбивчу акцію терору, жертвою якої впали десятки
тисяч Богу-духа винних чоловіків і жінок, при чому хрестик, служебна книжечка
чи явне визнавання Христа були причиною знущань і розстрілу та погребання в
опісля всіляко замаскованих місцях, включно із "парками культури і
відпочинку".
Цей страшний злочин
народовбивства, справжній голокост поповнений комуно-московським окупаційним
режимом над поневоленим ним українським народом, виявлено принагідно щойно
п'ять років пізніше, в 1943-му році, під час окупації України іншими подібними
народовбивцями, німецькими нацистами, у подільському містечку Вінниці.
Багато води проплило з того часу в
річці Бог, над якою розташоване місто Вінниця. Багато злочинів комуністичного
режиму виявлено і записано в історії в тому часі. Деякі із злочинів
народовбивства за часів Сталіна виявлено навіть його наслідниками. Але намарно
було б шукати в совєтських джерелах будь-якої згадки про голокост у Вінниці. Що
більше, там робиться все можливе, вживається всіляких вигадок і брехні, щоб
виявлений вже майже 50 років тому злочин приховати. І робиться це не без
успіху. Ми мали нагоду спитати багатьох нових переселенців з України і деяких
туристів, чи вони "чували про Вінницю" і майже завжди почули ту саму
відповідь: "Що про Вінницю?"
Дещо в цій справі зроблено у
вільному світі, але й тут тому страшному злочинові народовбивста не приділено
навіть у малій мірі стільки уваги, на яку він заслуговує.
Це зокрема виявилося в 1985 році,
в місяці травні, у 40-річчя закінчення в Европі Другої світової війни та
контроверсійних відвідин президента ЗСА Роналда Рейґена в Німеччині. З цієї
нагоди відбулася одна з найбільших і найзавзятіших дебат у світовому засягу і
однодушним висновком цієї дискусії було, що таких злочинів, як народовбивство,
ніколи не можна забути.
А проте - забувається. Що більше,
навіть посередньо - можна б сказати, апробується у відповідній політичній
коньюнктурі. Звернув на це увагу під час згаданих відвідин президента Рейґена в
Европі в 1985 році Ерік Марґоліс у надрукованій в газеті "Торонто
Сан" (з 28-го квітня 1985) статті: "Совєтський Союз більша загроза
ніж мертві нацисти". У статті м.і. сказано: "Друга світова війна, як
виглядає, мусить продовжуватися. Телебачення, книжки, фільми і преса щоденно
трублять нові історії про загрозу нацизму. 75-літніх осіб судять, або
депортують... Проте, не так мається справа із Совєтським Союзом. Сучасні
правителі в Кремлі - це безпосередні політичні, леґальні і моральні наслідники
Йосифа Сталіна. Не забуваймо, що СССР ніколи офіційно не відрікся від дій
Сталіна. Система та моральні засади, що сприяли розгулові сталінського терору,
залишилися в силі і в сучасній Росії. Духи 27 мільйонів замордованих українців,
росіян, латвійців, лотишів, естонців, жидів, татар, мусульман і далі
перебувають над Совєтським Союзом. Вони ніколи не знайшли спокою через
розкаяння уряду, як це сталося в Німеччині. Однак, ми забули їх..."
А про Вінницю взагалі дуже мало
відомо і дуже мало сказано також і на Заході. Тому підписаний, що мав нагоду
побувати кілька днів у Вінниці під час розкопин масових могил в липні 1943
року, скомасував у цій книжечці дещо із своїх раніших репортерських писань на
цю тему, зокрема статтю: "Розкрилася земля і показалося пекло",
надруковану в "Альманасі УНС-1972", та долучив до цього взяті з
урядових та деяких інших публікацій основні дані про совєтський злочин народовбивства
у Вінниці, роблячи це в надії що пригадка того страшного злочину може заохотити
кваліфіковані установи та кваліфікованих осіб подбати, щоб і цей злочин, як і
всі інші йому подібні, "ніколи не забувся"!
Антін Драган
Коментарі
Дописати коментар