Спільні могили між деревами
овочевого саду (фото).
Приїхавши до Вінниці, я зайшов до
редакції "Вінницьких Вістей" і там познайомився з їх редактором
Аполлоном Трембовецьким, тепер уже покійним, з яким опісля знову зустрівся в
Америці. В його товаристві та в товаристві двох своїх давніх приятелів, які
служили за перекладачів під час розкопування могил, я кілька днів відвідував ці
місця, приглядався їм, розмовляв з людьми, слухав їх ридань.
На базі занотованих інформацій і,
головно, на базі опублікованих пізніше документів можна встановити такі факти:
Від 24-го червня до 26-го серпня
1943-го року у Вінниці розкопано в трьох місцях 91 масову могилу і видобуто з
них 9,432 трупи, в тому числі 196 жіночих. На підставі прикметних знаків на
тілі, по одязі і документах зідентифіковано 679 трупів, між якими за
національністю було 490 українців, 28 поляків та 161 точно не встановлених, між
ними деяка кількість жидів і росіян. За професією між зідентифікованими було
225 колгоспних робітників, 54 колгоспники, 119 робітників, 92 службовці та 183
з-поміж так званої трудової інтеліґенції. Масу незідентифікованих трупів
творили, як це можна було встановити по одязі, також селяни і робітники.
Розкопинами керувала
судово-лікарська комісія, що складалася з німців, одного українця, д-ра
Дорошенка з Вінниці, і одного росіянина, д-ра Малініна, професора
Краснодарського університету. При розкопинах, слідстві та ідентифікації трупів
допомагало місцеве населення. Всі розкопані місця оглянула та видала свою
оцінку міжнародна судово-лікарська комісія з країн німецьких сателітів і
невтральних. У склад комісії входили: д-р Зенон, Ґент, Бельґія; д-р Михайлов,
Софія, Болгарія; д-р Пезонен, Гельсінкі, Фінляндія; д-р Дювуар, Париж, Франція;
д-р Каццаніґа, Майланд, Італія; д-р Юрак, Загреб, Хорватія; д-р тер Поортен,
Амстердам, Голяндія; д-р Біркле, Букарешт, Румунія; д-р Хегквіст, Стокгольм,
Швеція; д-р Кресек, Пресбурґ, Словаччина; д-р Орсоз, Будапешт, Мадярщина.
Розкопування та витягування трупів з могил переводили в'язні місцевої тюрми.
Факт, що розкопини зроблено і
слідство переведено під час окупації України не менш жорстоким і злочинним
нацистським ворогом людства, ні в чому не поменшує цього большевицького злочину
у Вінниці. Німці допускалися подібних злочинів, але своїх вони не показували і
не досліджували. Зроблено це вже після війни, в Нюрнберґу. При цьому треба
згадати, що факт розкриття большевицьких злочинів у Вінниці міг мати тільки
дуже малий вплив на відношення місцевого населення до німців, яке зовсім не
приховувало своєї ворожости до них. Навпаки, проклинаючи большевицьких
злочинців, люди за одним віддихом згадували прокляттям і нових окупантів.
Антін Драган
Коментарі
Дописати коментар