Українське Визвольне Військо (УВВ)
було найчисельнішою українською збройною силою (до 180 тисяч) по німецькому
боці фронту, проте, одноцілої формації воно не творило: його частини в
кількості звичайно не більше одного батальйона (куреня) були приділені до
різних з'єднань Вермахту.
Подаємо також зміст листівки УВВ.
Листівка ще тим цікава, що розповідає історію іншої української формації:
Волинського Леґіону (Волинського Куреня), створеного на початку 1943 року
українськими націоналістами з ОУН(м). Курінь перейшов на леґальне становище в
кінці 1943 року. Пізніше, в лютому-березні 1945 року, Волинський Охоронний
Курінь був прилучений до Дивізії "Галичина".
ВІРНИЙ ШЛЯХ
УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛІСТИ БОРЯТЬСЯ В
РЯДАХ НІМЕЦЬКОЇ АРМІЇ
"Дедалі ширші кола українців
усвідомлюють, що для них є лише одна можливість допомогти своїй батьківщині, а
саме - ставши в ряди Німецьких Збройних Сил, боротися проти большевизму, за
визволення України. Щоразу нові
групи національно-свідомих українців зголошуються до служби в Німецькій Армії,
щоби стати до боротьби проти большевиків. Ось історія одного з таких
українських з'єднань.
Восени минулого року орди Сталіна
підкочувалися під Волинь. Українські села горіли від вогню розбишацьких
партизанських загонів, проливалась неповинна кров мирного населення. Багато
української молоді втікало в ліси, з метою організувати самооборону. На початку
жовтня в руки німецького офіцера, а теперішнього опікуна й любимця Леґіону,
попав дивний полoнений: кур'єр української партизанської групи, що з лісів вела
боротьбу проти червоного наїздника. Офіцер, довідавшись, що група складена з
високосвідомого українського національного елементу, який розуміє, що українці
мусять іти разом з німцями на Москву, відпустив на слово зловленого юнака,
пропонуючи проводові групи співпрацю і підтримку. Переговори вдалися.
Українська бойова група дістала значну підтримку зброєю і виказала своє
геройство. 600 убитих червоних бандитів у нерівному бою трьох сот добровольців
на 1.500 бандитів і багато здобутої зброї були доказом самопосвяти і героїчного
ідеалізму українців, покропленого кров'ю 23-ох поляглих побратимів. 19-го
грудня вояки загону переїхали з лісу автами до Луцька, а в січні дістали
однострої. З невідомого загону виріс здисципліно-ваний, вояцький залізний
леґіон, що не боїться смерти в боротьбі за ідею.
Бойовий шлях Леґіону покритий
чинами слави. Від 11-го січня 60 вояків відділу 3 дні без втрат втримували
важний тартак проти натиску бандитів. В боях під Клеванем 1-а сотня переможно
билася з переважаючими силами, лишивши на полі слави 39 убитих побратимів, між
ними незабутню сестру Лесю. Оповідаючи про ці бої, німецькі провідники групи
зупиняють погляди на вояцьких обличчях і кажуть: "Яка в них незвичайна
бойова постава, які з них вояки! Ранені українські добровольці самі стрілялися,
щоб не дістатись у тенети червоних і поляків. Групи, що відбилися, нищили одяг,
але зброї не покидали, хоч приходилось їм брести 70 км по глибокому
снігу".
Зимою ціла група перейшла Буг і
ступила на гостинну Холмську землю. Радісно стрічали їх холмські українці, бо
волинські вояки стали їм не раз у пригоді, обороняючи від нападів польських і
червоних банд. Ще раніше, в боях на Волині, біля Торчина, один рій відділу
прийняв бій проти 300 польських напасників і завдав їм великих втрат. Раненого
ройового, що попав у руки ворога, поляки живцем спалили, шаліючи від люті за
те, що мусіли покласти в одному бою з леґіоном аж 600 своїх убитих.
Такі славні дні має за собою
Леґіон.
Я - серед своїх молодих солдатів і
з задоволенням і гордістю дивлюся у вічі молодим українцям, які знайшли єдино
правильний шлях: вони допомагають своїй батьківщині тим, що пліч-о-пліч з
німецькими з'єднаннями, в рамках Німецьких Збройних Сил, борються проти
Сталіна, беруть у часть у знищенні большевизму й у визволенні України. Цим самим
вони служать своїй вітчизні і їх бойові заслуги будуть вписані в історію
України.
Українське Визвольне Військо"
журнал УВВ, 1944 рік.
Коментарі
Дописати коментар