Велич степових пірамід

Неподалік від міста Павлограда (Дніпропетровщина), за східною околицею села Межиріч є земляна споруда - величезна, незрозумілої конфігурації. З висоти дельтаплана - гігантський загадковий символ: чи то рак, чи павук, чи черепаха... Майдан (з наголосом на першому складі) - так називають цю споруду місцеві жителі. Дослідженню цієї унікальної пам’ятки нашого народу, якій налічується не одна тисяча років, добру частину свого життя присвятила місцевий краєзнавець Лариса Охотник. Пропонуємо читачеві уривки з її книги „Велич степових пірамід”.

Археологічне визначення: «Майдани в найпростішій «класичній» формі - це земляні споруди, які складаються з кільцевого валу, входу, що веде до кільцевої заглибини, і бокових насипів - крил. Часто зустрічаються значно складніші споруди цього типу, як правило, з кількома входами і відповідним числом подвійних чи потрійних крил. Деякі майдани мають посередині кільцевої заглибини різноманітні виступи. Подекуди перед входом збереглися сліди напівзасипаних ям. Це - один тип майданів. Існують десятки його варіантів. Інший тип — майдановидні споруди, що складаються з безлічі виступів і впадин...» [1].

Майдани і майдановидні споруди були досить поширені на території України, в суміжних з Україною областях Росії, особливо у Воронезькій області.

У XIX ст. на півдні сьогоднішньої України і Росії велись планомірні роботи з вивчення курганів, переважно скіфо-античних споруд ІІІ-І тисячоліть до нашої ери.

Археологи дев'ятнадцятого століття звернули увагу на конструктивні особливості земляних насипів. У 1869 р. на Першому Археологічному з'їзді Росії було запропоновано розділити кургани на могили-захоронення і «прості» земляні насипи, які могли мати різне призначення: як сторожові пункти чи маяки, кордони або навіть обсерваторії. Тоді ж таки були виділені кургани обрядові, які в лісостеповій зоні України називались «майданами». Було відмічено, що майдани відрізняються від інших земляних споруд вишуканими формами і нагадують якісь гігантські символи [15, с. 30].

У "Інструкції для наукового дослідження курганів" того часу були запропоновані стандарти для опису форми земляних насипів: "напівсферична, конусоподібна, продовгувата, з вершиною гострою, тупою чи впалою". У "Інструкції" підкреслювалось: "розкопка, невірно і неповно описана, не тільки не має користі для науки, але і шкідлива: руйнуючи історичний пам'ятник, вона може привести до невірних в науці висновків." [15, с. 30].

Археологи XIX — початку XX ст. залишили немало праць із вивчення майданів: А.А. Бобринський; В.О. Городцов, М. Грабовський, І.А. Зарецький, Ф.І. Калинський, І.І. Ляпушкін, В.Г. Ляскоронський, С.А. Мазаракі, М.О. Макаренко, Л.В. Падалка, В.В. Пассек, М.Я. Рудинський, О.А. Спіцин, О.С. Федоровський, Філарет (Д.І. Гумілевський), І.І. Фундуклей.

У другій половині XX ст. майдани досліджували Г. Т. Ковпаненко, М. П. Кучера, А. О. Моруженко, Д. Я. Телегін, Б. А. Шрамко [13, с. 10].

В. П. Андрієнко здійснив узагальнення праць дослідників-попередників [1]. Висловлено припущення, що майдани — це зруйновані кургани, які використовувались для добування селітри, або як форти­фікаційні чи звіроловні споруди.

Окремі дослідники (А. А. Бобринський - 1898 р.; І.І. Фундуклей -1848 р.) висунули гіпотезу про культове, обрядове призначення майданів. У 1898 р. археолог А. А. Бобринський звернув увагу на майдан Бурти біля села Цвєтна Чигиринського повіту Київської губернії: "З висоти пташиного польоту всі насипи майдану мають представляти щось схоже на величезного павука... Відсутність могил під майданами, його своєрідна форма..., все це виправдовує припущення, що такі споруди необхідно відносити до насипів, які мали служити не як захоронення, а як обрядово-релігійні" [ 15, с. 30]. А.А. Бобринський зафіксував, що земляні відростки майдану спрямовані між сторонами світу, найбільш складний відросток хрестоподібного "павука" (його челюсті) звернені на захід сонця в період літнього сонцестояння.

"Ареал" місцезнаходження майданів достатньо широкий. Лише на території лісостепового Лівобережжя Дніпра налічувалось не менше 1000 майданів [13, с. 10].

Є відомості про те, що величний майдан в Китайгороді Царичанського району за розмірами та конфігурацією практично повторює Мавринський майдан.

Ще 20 років тому в Павлоградському районі налічувалося 445 курганів і 236 курганних груп. У тому переліку згадується про курган з "вусами", курган - "ромашку", Гостру Могилу. Є Похилівськии великий майдан біля с. В'язівок, є майдан між селами Булахівка і Карабинівка, є в с. Дубове Юр'ївського району, в мікрорайоні Соснівка міста Павлограда. Зруйновані або напівзруйновані майдани за західною околицею с. Межиріч, у с. Кочережки, в Городищі (м. Павлоград) Десять років тому великий і величний майдан був зруйнований у с. Чаплинка Юр'ївського району [9, №2. с. 19].

У цій місцевості кургани, як і із більшості областей України. називають "могилами". (Мога, могута (санскрит) - могутній, сильний, владний, вочевидь - "магічний") [3, с. 337; 10, №6, с. 34]. Могили - останнє пристанище не для всіх, для обраних. Древніх проводжали в інший світ переважно через вогонь. Вчені вважають, що цим курганам-могилам 4 — 6 тисяч років.

На цьому великому роздоріжжі тисячоліттями перегинались шляхи, відкриті древнім поселенцям в усі сторони світу. Понад 500 років тому по цій місцевості проходив Муравський ішіях (від Перекопу перетинав річки Вовча, Самара, Оріль, і аж...до Тули...). Із історичної пам'ятки того часу "Книги Большому чертежу" (1584 — 1598 рр.): "...от гнилой Орели до верх реки Терновки верст с 20..., а Терновка пала в Самару... от Муравского шляху. А на реке Терновке стоит человек-камень (каменный), а у него кладут из Белягороду станичники, осматривавшие вверенное охранению их пространство и о состоянии онаго подававшие донесення, так называемые доездные памяти, а другие памяти кладут на Самаре у двух девок каменных. А от каменного человека до Самары верст с 30..." "... а ниже Волчьих вод пала в Самару река Бык от Волчьих вод верст с 10. А меж Волчьих води Быком мечеть татарская каменная, сажень с 20. А лесу с тех мест до Перекопа нет. А вверх по Быку дорога Муравская..." [7].

На основі місцевого матеріалу, аналітичних спостережень можливо зробити такі висновки [9: 10; II; І2]:

- де майдан — шукай поруч кургани;

- і навпаки: де кургани — мас бути неподалік майдан;

- майдани розташовувались за кілька кілометрів один від одного (7-15 км) і на рівнинній місцевості між ними легко простежувався зв"язок;

- майдани були значно вищі за кургани.

Особливості будови. Мавринський майдан вражає незвичною формою, величчю, неповторністю, особливою загадковістю:

- чітка, правильна геометрична форма зрізаного конуса з глибокою котловиною;

- котловина мас дещо еліпсоїдну форму;

- два великих отвори-щербини по верхівці котловини спрямовані на північний схід і на захід. Ще одна щербина, менша - чітко на південь;

- від щербини на сході внизу від основи йдуть симетрично великі земляні вали-"вуса" по чотири з обох сторін, ніби напівкільцем, назустріч з обох сторін, і ніби намагаються обхопити таку ж площу круга, які котловина. Від західного вікна -"підкови" також відходять по чотири земляні "вуса", імовірно дещо деформовані. Біля південного вікна "вуса" лише вгадуються, імовірно втрачені;

- в котловині, по центру - невеликий пагорб-майданчик видовженої правильної еліпсоїдної форми з рівною плоскою поверхнею.

Ближче до східною отвору - пагорб курганної форми (рис. 2).

З цих пагорбів чудово спостерігається схід і захід Сонця [9, №3, с.20; 11, с. 34] (рис. 3).

Розміри:

- довжина найдовшого "вуса"- 65м;

- довжина кола основи ("підошви") - 250 м;

- довжина кола верхівки конуса ~ 180 м;

- діаметр котловини (осі еліпса: з півночі на південь 55 м і 64 м - із заходу на схід).

Таємничі особливості майдану:

- чудовий звуковий резонатор. Якщо в котловині говорити зовсім неголосно, то на верхівці конуса все сказане чудово чути без мікрофона;

- у котловині ніколи не затримується вода, якими б не були дощі чи сніги;

- у котловині особлива енергетика. Можливий сильний викид підземної енергії і вихровий потік зверху (ефект воронки, торнадо тощо). Імовірно, в котловині час і простір змінюють свої характеристики. Енергетика непроста, особлива, хворим людям небажана. Майдан з'єднує підземні і космічні сили.

Тут — інше сприйняття (більш загострене) сил Землі і Неба [9, №3, с. 21,23].

Біологічна "рамка" зафіксувала:

- на пагорбі біля східного "вікна" з середині котловини енергетика благотворно-позитивна;

- безпосередньо на західному "вікні" - негативна;

- на курганчику в центрі котловини - різко негативна.

Аналіз дає можливість висловити припущення: енергетика майдану може змінюватися протягом доби (вранці - сонячно-позитивна, на заході Сонця і вночі — негативна), а те — в залежності від календарної пори року, від зміни фаз Місяця.

Древні були дітьми природи і на інтуїтивному рівні знали те, що ми намагаємося осягнути через набуті знання і логічне міркування. Якісь знання мали вони про природні джерела енергії, ефект взаємодії людської енергетики з енергетикою Сонця, Землі, Місяця, зоряного Неба [10, №7. с. 35].

Майдан — це своєрідний храм, релігійно - культова споруда, оповита таємницею священних знань. Якщо слово "майдан" - з сивої давнини, то це - місце для зібрання людей, комплекс для культових обрядів, моління, жертвопринесення і поховання. У Сонця, Місяця, зірок просили своєчасних дощів, тепла, врожаю, здоров'я, достатку. В ім'я всього цього приносили в жертву тварин. Тут здійснювався ритуал проводів у Вічність через вогнище. На цьому місці думали про Вічність і про безсмертя душі [9, №3, с. 21; 11 ,с.35].

Аристотель (384 р. до н.е.) писав про жителів Дніпровського краю (Наддніпрянщини і Південного Бугу): "... закони свої укладають в пісні і їх відспівують, щоб не забувались. Відспівування могло відбуватися лише в час урочистостей, при святинях, під проводом жреців, які здається, самі були авторами цих законів" [8, с. 6].

Отже:

- праукраїнці мали усталені правила життя для спільноти, общини,

- роду — "закони свої" ;

- мали свої культові свята, ритуали, обряди - "урочистості";

- мали місце "при святинях" для урочистостей, для шанування в піснях своїх законів, здійснення обрядів;

- "відспівування" було колективним — "під проводом жреців";

- "закони (вочевидь: обрядові пісні — звернення, молитви, правила життя, набуті знання І передавались із покоління в покоління — щоб не забувались";

- жреці мали величезний авторитет: "здається, самі були авторами цих законів" [12, №7, с. 30] .

Хто і коли будував майдан?

На відстані близько 7 км на захід від Мавринського майдану був Межиріцький майдан (вже зруйнований). Поряд з цим майданом влітку 2004 р. археологи здійснили розкопки чотирьох древніх курганів - поховання п'яти археологічних культур (кінець четвертого, початок третього тисячоліття, друге тисячоліття до нашої ери). Є підстави вважати, що майдану не менше 5-6 тисяч років (був ровесником курганів. а, можливо, і старший за віком).

Доктор історичних наук Д. Я. Телегін у свій час досліджував один із майданів під час будівництва каналу "Дніпро -Донбас" поблизу селища Перещепине, десь на відстані 100 км на північ — північний захід від с. Межиріч. Висновок ученого: споруда ІІІ - ІІ тисячоліття до нашої ери [10, №7, с. 34] .

Населяли цю місцевість, як свідчать археологічні дослідження, древні поселенці - праукраїнці, арії. Окремі археологічні факти:

- тонкі скелети, європеоїдний череп;

- войовничі: в останньому пристанищі поряд з ними - кам'яні сокири, кам'яна булава;

- майстровиті: дивовижно точна симетрія і шліфування булави, кістяної прорізі, гостродонні, пізніше — плоскодонні ліпні горщики;

- з магічними віруваннями: поруч з головою незмінні горщики з орнаментами, червона вохра, камінчики - гранітні, з піщанику, шматочками слюди. Переважна більшість поховань — головою на схід...[10, №6, с. 34].

Арії вірили в багатьох богів: повітряних, небесних, земних, обожнювали сили природи, славили радість життя, шанували Предків. Це-духовна культура всіх індоєвропейських народів до прийняття християнства. Віра в Правь, світлий світ Богів, славлення Богів.

Величезні майдани могли створити орачі-землероби, які вели осідлий спосіб життя, мали немалі будівельні і астрономічні знання, свою духовну культуру.

Яків Головацький (перша половина XIX ст.), український мовознавець, етнограф у своїх дослідженнях "Виклади давньослов'янських легенд" у розділі "Про язичницьке слов'янське богослужіння" подав цікаве трактування поняття "Городище":

"Городища належали до святилищ, призначених для жертвопринесення та язичницьких обрядів, вони були переходом від простих жертовників до храмів...

Городищем (Городиськом) звався давній валовий насип, вигнутий правильною дугою чи під кутом на ціле коло чи півкола. Іноді обведений він довкола чи з одного боку не ровом, а іншим подібним насипом, чи навіть багатьма насипами. В середині Городища мають впоперек від 10 до 80 шагів, висота валу буває від 3 до 20 шагів. Багато таких городищ мають один чи два входи і покладені на скаті гори над водою чи при злитті двох потоків, а на думку відомого старожитника Зоріана Ходаковського повинні мати поблизу урочища з назвами богів чи речей, які мають відношення до язичницької служби.

Такі городища розкинуті по багатьох слов'янських країнах, особливо біля Північного підніжжя Карпат, в Галичині і по всій землі руській...

... городища мали богослужебне значення, хоча не можна визначити, яким саме служінням вони були присвячені, і які саме обряди в них здійснювались" [2, с. 111].

Порівняльний аналіз городиська - городища і майдану говорить про їхні спільні риси як у будові, конфігурації, так і в призначенні [12, №7, с. 32].

Майдан — грандіозний календарно-обсерваторний комплекс для спостереження за рухом Сонця, Місяця, зоряного неба і, ймовірно, не лише в річному циклі [9, №3, с. 21; 11, с. 35; 12, №7, с. 32] .

Сонце вранці на сході заглядає в східне вікно - "підкову", на заході - в західну "підкову". А південне вікно слугувало для спостережень за заходом Сонця в дні зимового сонцестояння. Сонце заглядає в отвори -"підкови" під різним кутом. Спостереження, спілкування з Небом входило в обов'язки мудрих жреців. релігійних служителів. Для спостережень слугували майданчики в котловині. Якусь роль відігравали "вуса" — змієвидні вали. Між "вусами" були пагорбки і лунки, вірогідно і менгіри-стовпи, які відігравали роль орієнтирів, коли Сонце з'являлося із - за горизонту або ховалось за ним.

Майдан — це небесний календар, астрономічна обсерваторія праукраїнців, місце для зв'язку небесних і земних явищ, для обліку часу, для спілкування з Небом і Вічністю, уявлення про вознесіння на небеса... На цьому місці зустрічали Сонце в особливі дні сонцестояння і рівнодення, спостерігали за Місяцем, планетами, сузір'ями, намагались проникнути в таємниці зоряного Неба. Цей древній "науковий центр" - свідок космічного світосприйняття древніх поселенців [12, №7, с. 31,32].

Планета Земля багата на древні мегалітичні споруди з космічними знаннями, це - астрономічні годинники вічності. Старанно продумані і сплановані кам'яні, земляні, дерев'яні споруди, орієнтовані на точки літнього і зимового сонцестояння, весняного і осіннього рівнодення. За останні кілька десятиліть поглядом з літака були підновлені для сьогоднішнього сприйняття і вивчення кругові мегалітичні споруди Данії, Німеччини, Сирії, Бразилії...[12. №6, с. 34-35].

На основі багатьох фактів [12. №6, с. 34-35. №7 с. 30-32] зроблено власний узагальнений аналіз в планетарному масштабі древніх споруд з астрономічними знаннями [12, №8, с. 31, 32]:

Перше. Гігантизм споруд. Збережені древні святилища-обсерваторії мають величезні розміри. Велич і цілісність гігантської споруди іноді сприймаються лише зі значної висоти.

Друге. Особливості будови. Споруди завжди чіткої геометричної форми, переважно кругові: концентричні кільця (одне в одному), розділені ровами, валами, лунками, кам'яними брилами. Діаметр — по кілька десятків метрів.

Третє. Обов'язкова орієнтація відносно сторін світу. Наявність воріт -трилітів, "вікон", отворів для фіксування кульмінаційної появи Сонця в дні сонцестояння, рівнодення; Місяця, планет, сузір'їв у особливий для них небесний період.

• Порівняльний аналіз [12, №8, с. 32]. Українські "паралелі" між Мавринським майданом і древніми мегалітичними спорудами планети:

• Треллеборг в Данії - кругова земляна споруда з наростаючими "бортами", ровами і широкими валами, з чотирма клиновидними вікнами - "підковами" чітко по сторонах світу [4, с. 209-219]. Майдан - величезна котловина-макітра з трьома вікнами-"підковами" на північний схід, на південь, на захід (рис. 1, рис. 2 );

• Майдан по верхівці — скоріше еліпсоїдної форми, осі еліпса 64 м і 55 м. Осі кругових споруд на французькому острові Ер-Ланнік 58 м і 48 м, в Марокко - 58 м і 54 м [4, с. 121-125];

• Довжина кола основи ("підошви") Мавринського майдану десь 250 метрів. Як у Золотого Керченського кургану.

Єдина Сонячна пракультура, пов'язана космічними знаннями. Древні святилища-обсерваторії свідчать про космічне світосприйняття древніх землян.

Англійський поет XVIII ст. Томас Уортар у своєму присвяченні Стоунхенджу писав:

"О, древній памятник со Скифских берегов.

Не Мерлином ли ты сюда перенесен?"

Мерлін, за стародавніми переказами, - жрець, якому приписувалось скіфське походження з місць Дніпровських порогів.

Українська археологічна наука в XX ст. практично не вивчала майдани. Був усталений штамп: майдани - це зруйновані кургани.

У істориків, археологів нашого краю є думка, що Мавринський майдан - це селітроварня, звичайний курган, який втратив свою форму в результаті селітрових розробок.

Стверджувати, що Мавринський майдан не селітроварня, а має чітку форму, особливу конфігурацію дають можливість такі аргументи [9]:

- чітка симетричність земляних "вусів"-валів;

- за об'ємом земляні вали перевищують об'єм землі з котловини;

- збережена чітка кільцева заглибина на верхівці конуса;

- збережені курганчики - пагорби в середині котловини;

- отвори - підкови залишаються досить високо над рівнем землі, щоб зробити припущення, що через них вивозився грунт і складався в симетричні бурти - земляні вали.

Аналогічні аргументи подає Б. А. Шрамко в археологічному дослідженні "Майдан - Розрита Могила" [16]. У Полтавській області цей майдан з назвою Розрита Могила відомий вже кілька століть: "Разрытый курган на Муравской дороге" — 1627 р. "Книга Большому чертежу".

Особливості майдану Розрита Могила:

- надзвичайно великих розмірів (діаметр "підошви" — 150 м) споруда з котловиною, з зовнішніми концентричними ровами і валами-"вусами";

- котловина овальної форми;

- 5 входів - клиновидних вікон на висоті 5 — 6 м над основою. Майдан постраждав від руйнувань у XIX ст. (в 1807 р. - склад фуражу і артилерії), особливо в роки Великої Вітчизняної війни, і від оранки прилеглої території.

Для нас є цінними висновки Б.А. Шрамка [16, с. 24]:

- Розрита Могила - не зруйнований курган. Колосальні розміри свідчать, що йому надавалось особливе значення в достатньо великій етнічній спільноті ( плем'я, чи союз племен);

- проходило центра майдану розміщені не на рівні поля, а значно

више - 5 - 6 м;

- проходи мають клиновидну форму;

- з середини котловини підйом достатньо крутий - до 45 градусів.

"Майдан - не залишки якоїсь споруди, а грандіозна споруда, побудована по певному плану, з рядом елементів, які повторюються. Розташування його, як і багатьох інших майданів, поруч з курганним могильником може свідчити про зв'язок цієї споруди з поховальним культом раннього залізного віку. Все це примушує ще раз звернути увагу на гіпотезу тих археологів, які, починаючи з І.І. Фундуклея (1848 р.), припускали, що майдани - це особливі культові споруди. П'ятивершинність основного кільцевого насипу також невипадкова. На цих вершинах могли бути якісь віхи у вигляді дерев'яних стовпчиків для візування при астрономічних спостереженнях, календарних розрахунках, важливих для древніх землеробів" [16, с. 24].

Отже, необхідно розрізняти:

Перше. Майдани в їх класичному визначенні і високому призначенні. Це - кільцеві споруди з кількома "вікнами", за розмірами значно вагоміші за курганні могильники, орієнтовані відносно сторін світу святилища-обсерваторії.

Друге. Майдановидні споруди. Кільцеві споруди, значно менших розмірів, нерідко з одним входом. Це могли бути:

- зруйновані кургани-селітроварні. Відзначаються малою висотою, особливістю порушеного, змішаного грунту [1; ІЗ; 16];

- кільцеві споруди з одним входом, на мою думку, могли бути спорудами для проводів померлих через вогонь (захист від вітру). Цим пояснюються рештки попелу, кісток, кераміки та інше[13; 16]. Курганне поховання було не для всіх - для обраних (жерці, вожді...);

- кільцеві споруди з одним отвором могли бути жертовниками чи звіроловними спорудами [1], спорудами для підтримки постійного вогню.

Розмежування майданів і майдановидних споруд має врятувати майдани від механічного втручання, розкопок. Археологи-копачі продовжують руйнувати майдани свідомо, ніби з науковою метою.

Все це дає підстави пропонувати "підтягнутись" до космічного світосприйняття древніх і якомога дбайливіше, на цивілізованому, тонкому рівні, максимально оберігаючи від руйнування, вивчати минувшину.

Лариса ОХОТНИК

Бібліографічні посилання

1. Андрієнко В. П. Майдани і майдановидні споруди України // Вісник Харківського університету. - X., 1971. - № 62. - Історія. -

Вип. 5. - С. 67-76.

2. Головацький Я. Ф. Виклади давньослов'янських легенд, або міфологія. Українські традиції. - X., 2004. - С. 87-127.

3. День В. Толковый словарь живого великорусского языка. - М.. 1989.-Т. 2.-С. 337.

4. Денікен Е. Каменный век был иным. — М., 2003.

5. Іларіон Митрополит. Дохристиянські вірування українського народу// Українські традиції. - X., 2004 - С. 128-180.

6. Климишин И. А. Календарь и хронология. - М., 1985.

7. Книга Большому Чертежу. - М, - Л., 1950.

8. Лозко Г.С. Коло Свароже. - К., 2005.

9. Охотник Л. М. Таємниці Мавринського майдану// Бористен. -2002. - № 2. - С. 19: Бористен. - 2002 . - № 3. - С. 20-23.

10. Охотник Л. М. Велич степових пірамід // Бористен. - 2005. -№ 6. - С. 34 - 35; Бористен. - 2005. - № 7. - С. 34-35.

11. Охотник Л. М. Мавринський майдан - обсерваторія // Бористен. - 2005. - № 10. - С. 33-35.

12. Охотник Л. М. Космічна мудрість глибин віків // Бористен. — 2007. - № 6. - С. 34-35; Бористен . - 2007. - №7. - С. 30-32; Бористен. -2007. -№ 8.-С. 31-32.

13. Сапєгін С. Майдани і майданоподібні споруди Полтавщини Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. - 2003. - Вип. 12. - С. 10-16.

14. Цибульський В. В. Календари и хронология стран мира. - М., 1982.

15. Шилов Ю. О.Космические тайны курганов - М., 1990.

16. Шрамко Б. А. Майдан Разрытая Могила//Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава, 2000. - №. 1-2. - С. 19-25.

17. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. - К., 1990 - ТІ.

Книгу можна замовити за тел. 06132 57-4-05

http://www.yatran.com.ua/articles/378.html