У працях, що
висвітлюють боротьбу УПА проти німецьких окупантів на Волині і Поліссі зазвичай
наводять низку імен нацистських воєначальників, які керували каральними акціями
проти повстанців. Ці прізвища стали вже традиційними, проте всюди автори
обмежуються тільки короткими згадками про їхню участь в антиповстанській
боротьбі, не аналізуючи глибше і не з’ясовуючи додаткових подробиць цього
протистояння. А насправді там виявляється чимало нестиковок і маловивчених
епізодів, які б хотілося скласти в повну картину.
Першим
німецьким борцем з УПА в літературі називають командувача СС і поліцією
генерального комісаріату “Волинь—Поділля” бригадефюрера Гінцлера, який 7 червня
1943 р. видав наказ про придушення «національних заворушень» у низці районів
ПЗУЗ.
Ось фотокопія
самого наказу. Це переклад з німецької.
Фотокопія
походить з Архіву ЦДВР (Ф. 9. — Т. 10.
http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/1079/), куди вона потрапила з Архіву
М.Лебедя. А.Кентій, цитуючи документ, посилається на ЦДАГО України, ф. 62, оп.
1, спр. 1530, арк. 23, 35. – отже інший примірник лишить там.
Короткий зміст наказу для тих, хто не хоче
читати низькоякісне фото:
7 червня 1943
р. командуючий СС і поліцією генерального комісаріату “Волинь—Поділля”
бригаденфюрер СС Гінцлер видав наказ про придушення національних заворушень в
районах Волинської і Рівненської областей: Любомль, Горохів,
Володимир-Волинський, Дубно та ін. Мета операції полягала в тому, щоб зламати
опір українських повстанців і встановити контроль на вказаній території в
пропагандистському і господарському плані. Перед військами ставилося завдання
активними і мобільними діями “зламати хребет” повстанцям. Наказ вимагав, щоб
підрозділи СС на підставі інформації органів СД завдали насамперед нищівних
ударів проти керівних центрів (команд і штабів) ОУН і УПА. Загальна координація
контрпартизанських акцій в тилу вермахта на Східному фронті покладалася на
знаного фахівця з цього питання обергрупенфюрера СС Е. фон ден Бах-Зелевського.
(ЦДАГО України, ф. 62, оп. 1, спр. 1530, арк. 23, 35.)
Кентій А.
Протинімецький фронт ОУН і УПА//Організація українських націоналістів і
Українська повстанська армія. Історичні нариси. – Київ, 2004.
(http://www.history.org.ua/oun_upa/Upa/14.pdf)
Приблизно те
саме подають інші автори, напр. А.Боляновський (стаття “Німецька окупаційна
адміністрація і національний рух опору України в 1941-1944″), Г.Стародубець.
Але є один
нюанс: Гугл не знає нічого про генерала чи бригадефюрера Гінцлера, якого часто
називають Гансом, крім вищенаведеної інформації. Це дало підстави різним
іССконно руССкім людям (ІРЛ) самовпевнено стверджувати, що в німецьких реєстрах
генералітету такої особи ніколи не було (так ніби ІРЛ власноруч переглядали ті
реєстри). Немає його і в довіднику К.Залесського «Хто був хто в Третьому
райху». Проте, переглядаючи сторінку обговорення російськомовної сторінки про
УПА на Вікіпедії, я натрапив на репліку одного юзера:
полагаю, что
т.н. Гинцлер (или т.н. Hintzler) это на самом деле Wilhelm Günther. Который
получил звание бригадефюрера СС и генерал-майора полиции (SS Brigadeführer und
der Generalmajor der Polizei) в апреле 1943 года. И занимал высокую полицейскую
должность (SS- und Polizeiführer) в Генеральном округе Волынь/Подолье с 1942 по
1944 год. http://ru.wikipedia.org/wiki/%CE%E1%F1% … Cnther_.3F
Дуже цікаво!
Подивімося біографію Гюнтера (за 1941—1945 рр):
ГЮНТЕР
Вильгельм (21.4.1899 – 31.12.1945), один из руководителей оккупационного режима
на территории СССР, бригадефюрер С С и генерал-майор полиции (20.4.1943).
С 7.-5.1942
руководитель СС и полиции района “Горские народы – Орджоникидзе”, а с 1.9.1942
по 6.6.1944 – в Ровно. Один из организаторов нацистского террора, руководил
подготовкой и проведением карательных и антипартизанских операций. С мая 1944
командующий полицией безопасности и СД в Триесте. В середине февр. 1945 отозван
в Германию и назначен в штаб Главного управления имперской безопасности.
Подаю за
довідником: Залесский К. Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический
энциклопедический словарь. – Москва, 2002. – С. 130
Отже в
1.9.1942 – 6.6.1944 (мабуть у травні – червні він посідав цей пост уже умовно)
Гюнтер дійсно перебував на Волині, мав такі самі військові звання бригадефюрера
СС і генерал-майора поліції та ще й керував проведенням антипартизанських
акцій. Однак чомусь тут не вказано прямо його посади, а лише подано «в Ровно».
Що б це могло значити?
Шановне
панство, яка ваша думка з приводу версії, що «Гінцлер» — це Гюнтер?
Далі, з
наведеного вище уривку А.Кентія видно, що «Загальна координація
контрпартизанських акцій в тилу вермахта на Східному фронті покладалася на
знаного фахівця з цього питання обергрупенфюрера СС Е. фон ден Бах-Зелевського».
Тому наступним «героєм» наших пошуків буде саме він. Той же довідник
Залесського про відповідний період служби фон ден Баха мовить наступне:
БАХ-ЗЕЛЕВСКИ
Эрих Юлиус Эбергард фон дер (1.3.1899, Лауенбург, Померания – 8.3.1972,
Мюнхён-Харлахинг), один, из руководителей СС, обер-группенфюрер СС и генерал
полиции (9.11.1941), генерал войск СС (1.7.1944).
С 1.5.1941 по
21.6.1944 высший руководитель СС и полиции в Центральной России (первоначально
со штаб-квартирой в Могилёве, с 24.7.1943 в Минске), руководил операциями по
борьбе с партизанами. С 23.10.1942 по 21.6.1943 уполномоченный рейхсфюрера СС
по борьбе с бандитскими формированиями на Востоке.
[…]
21.7.1943 назначен ответственным за разработку
и осуществление операций; а также командующим соединениями по борьбе с
партизанами. В 1944-1945 командовал различными подразделениями СС, один из
руководителей подавления Варшавского восстания, где ему было поручено
руководство корпусной группой “Бах” (в авг. – нояб. 1944).
Залесский К.
Кто был кто в Третьем рейхе. – М: АСТ, 2002 – С.18-19.
приблизно
така сама інформація міститься в російській Вікіпедії. Англійська версія нам
говорить ось про що:
In July 1943,
Bach-Zelewski became commander of the so-called “Bandenkämpfverbände”
(“Band-fighting Unit”), responsible for the mass murder of 35,000 civilians in
Riga and more than 200,000
in Belarus and eastern Poland. The authorities
designated him as the future HSSPF in Moscow; however, the Wehrmacht failed to
take the city. Until 1943, Bach-Zalewski remained the HSSPF in command of
“anti-partisan” units on the central front, a special command created by Adolf
Hitler. Bach-Zalewski was the only HSSPF in the occupied Soviet territories to
retain genuine authority over the police after Hans-Adolf Prützmann and Jeckeln
lost theirs to the civil administration.
On 12 July
1943, Bach-Zalewski received command of all anti-partisan actions in Belgium,
Belarus, France, the General Government, the Netherlands, Norway, Ukraine,
Yugoslavia, and parts of the Bezirk Bialystok.[citation needed] In practice,
his activities remained confined to Belarus and contiguous parts of Russia.
In early
1944, he took part in front-line fighting in the Kovel area
Власне з
Бахом суперечностей немає, хоча в жодній біографії не конкретизується ніяк його
участь в акціях проти УПА. Але це підтверджується документально: листівками з
його підписом.
Найвідомішою
є «Українці в лісах!»
Це копія,
зроблена повстанцями з іншої Бахової листівки
Також від
імені Баха виходила відозва про розгром загону Сидора Ковпака в Карпатах, до
якої залучався «амністійний наказ», де поруч з радянськими партизанами
пропонувалася амністія націоналістам, якщо ті здадуться.
Ім’я генерала
і його листівки згадються в іншій відозві «Українці Волині та Поділля» від
імені якогось Леонтія Марковського
Летючку
«Український народе!» теж приписують обер-групенфюреру Баху-Зелевському (Лев
Шанковський у відомій праці).
У зв’язку з
Бах-Зелевським пишуть, що він кинув проти УПА дивізію, яка складалася з 2-х
полків мадярів, полку узбеків танків. бронепотягів і т.д.
З липня 1943
р. до операцій проти УПА було залучено відомого борця з партизанами,
командувача всіма протипартизанськими формуваннями на Східному фронті Еріха фон
дем Баха-Зелевскі. У розпорядженні німецьких генералів було 10 тисяч солдатів
(німецьких та польських поліцаїв і жандармів), 10 батальйонів мотопіхоти (до 7
тисяч чоловік) з артилерією, 50 танків і бронемашин, 27 літаків, угорські
частини та 5 бронепоїздів. (Стародубець Г.М. ОУН(б) в українському
національно-визвольному русі на Волині в роки Другої світової війни
(1941-1943). – Тернопіль, 2002. – С. 109-110.)
A відомий на
цьому форумі юзер Ponomarenko на Райберті подав таке припущення:
в мае-июле
1943 года в Украине уполномоченному по борьбе с партизанами фон дем
Бах-Зелевски была подчинена дивизия СС “Флориан Гейер”, действовавшая в Полесье
и на Волыни. Скорее всего, именно она и применялась против УПА, поскольку немцы
не разбирали красный это партизан или желто-синий, били всех по загривку,
причем одинаковой палкой. http://reibert.info/forum/showthread.php?t=32350
Цілквом
вірогідно – я гуглив про цю дивізію, і вона дійсно в цей період діяла на
Поліссі та Волині, але її склад був зовсім не таким, як це подають українські
історики.
Загалом,
цікавить ось що: чи міг Бах-Зелевський як найвищий командувач антипартизанських
сил підпорядковуватися якомусь рядовому вищому фюреру СС і поліції в
генерал-комісаріаті Гінцлеру-Гюнтеру, як це подає Кентій? І чи брав Бах
безпосередню участь в керуванні каральними операціями проти УПА, тобто чи був
він на Волині, а чи здійснював управління зі своєї штаб-квартири в Мінську? І
конкретно до якої дати антиповстанськими операціями керував саме він? Бо щодо
цього є різночитання. Так, відомий курінний УПА М. Скорупський, описуючи в
спогадах антиповстанську операцію на Кременеччині 20 серпня – вересень 1943 р.
її командувачем називає саме Баха:
В Антонівцях,
як розповідають утікачі, бачили танкетку. (Німці, мабуть, робили акцію силою
цілої дивізії під командою відомого фон Баха, що мав спеціяльне завдання
знищити партизанів).
З ним
погоджується Микола Лебедь у своїй знаній роботі “УПА” (1987, С.72-73). Але
значно поширенішою є думка, що з серпня 1943 р. каральними операціями проти УПА
на Волині командував обер-групенфюрер СС Прюцман
На користь цієї версії є оригінальний німецький
документ – копія власноруч підписаної Прюцманном телеграми:
4 копії
оригіналу 4-а копія оригіналу Копія телеграми
25.08.43 р.
Головнокомандувачу території групи армій
“Південь”. У зв’язку з тим, що райхсфюрер СС віддав сильні загони доручених
мені військових частин у розпорядження фронту, я вимушений обмежитися залишками
цих частин для придушення українського національного повстання на Волині.
Оскільки на півночі України виникають через це великі неконтрольовані райони,
то в найближчому майбутньому треба розраховувати на посилений тиск банд у
південному напрямку.Вищий фюрер СС і поліції
Підпис: Прюцманн
СС-Обер-групенфюрер
За згідність
[підпис]Федеральний військовий архіву
Фрайбурзі. – Ф.КН2. – Спр. 144. Арк. 67.
Україна в
Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів/упор.
Косик В. – Т.3. – Львів, 1999 – С. 275-276.
Хто ж такий
цей Прюцманн? Знову-таки звертаємося до праці К. Залесського:
ПРЮТЦМАН Ганс
Адольф (31.8.1901, Толкемит, Восточная Пруссия – 21.5.1945, Люнебург-на-Лехе),
один из руководителей оккупационного режима в СССР, обер-группенфюрер СС и
генерал полиции (9.11.1941), генерал войск СС (1.7.1944).
29.6.1941
стал высшим руководителей СС и полиций на Севере России (со штаб-квартирой в
Риге), с 1.11.1941 – на Юге России. Одновременно 29.10.1943 назначен на один из
наиболее высоких постов в местных СС – верховным руководителем СС и полиции в
имперском комиссариате “Украина” (штаб-квартира – Кривой Рог), в этой должности
ему были подчинены высшие руководителе СС и полиции на Юге России и в области
“Черное море”.
Руководил
карательными операциями на оккупированных территориях Украины, один из главных
организаторов террора против местного населения и евреев. В 1941-44 на Украине
было уничтожено ок. 5 млн. советских граждан (свыше 3,8 млн. местных жителей и
ок. 1,5 млн. военнопленных) и 2,4 млн. чел. вывезено на принудительные работы в
Германию – погиб каждый шестой житель.
В середине
1944 возглавил боевую группу “Прютцман”, которая действовала против партизан.
Залесский К.
Кто был кто в Третьем рейхе. – М: АСТ, 2002 – С.262.
Від його
імені окупанти розповсюджували антиупівські листівки
Але між
біграфічною довідкою К.Залесського і наявними документами є невідповідність.
Телеграма Прюцманна щодо придушення волинського національного повстання
датована 25 серпня 1943 р. А згідно з біографією генерала, він став верховним
керівником СС і поліції в райхскомісаріаті «Україна» тільки 29 жовтня 1943 р.,
а до того посідав аналогічний пост «на Півдні Росії» (це де – на Дону і
Кубані?).
Де ж тоді
помилка? Як він міг одночасно перебувати у 2-х місцях або командувати
операціями в місцевості, що на той момент була поза його компетенцією і далеко
від підпорядкованої території?
Є ще один
момент: Залесський стверджує, що Прюцманн став командиром бойової групи свого
імені з середини 1944 р. А курінний УПА-Південь М.Скорупський і працівник КВШ
УПА-Південь Л.Павлишин у спогадах зазначають про спроби переговорів, які
ініціювала саме бойова група Прюцманна, в лютому—березні 1944 р. Також історик
І.Марчук у статті «Документи німецьких окупаційних органів про діяльність
українського визвольного руху на Волині» пише, що
20-21 січня
1944 року у с. Злазно Костопільського району Рівненської області німецькі
офіцери з бойової групи Прюцмана зустрілися з представниками одного з місцевих
відділів УПА. За німецьким повідомленням результат цих переговорів був
невтішний. Представники УПА відмовилися боротися спільно з німецьким вермахтом
або скласти зброю. Відділ УПА погодився лише не атакувати німецькі частини і
передати розвідувальні дані про рух радянських партизанів. Командування ХІП-го
німецького корпусу констатувало, що “з огляду на їхню ненадійність, про якусь
співпрацю з українськими національними бандами на найближчий час не може бути
навіть мови”. [4, 70-71]
Отже ця
військова одиниця існувала раніше за «середину 1944 р.»?
І ще щодо
згадуваної вище 8-ї кавалерійської дивізії СС «Флоріан Гейер»:
9 мая 1943 г . была передана в
подчинение командующего антипартизанскими силами фон дем Бах-Зелевски. Под его
руководством дивизия участвовала в антипартизанских операциях на Полесье и
Волыни. В ходе “пацификации”, т.е. усмирения, было уничтожено большое
количество лесных партизанских баз и белорусских деревень. В середине августа
для дивизии был создан еще один кавалерийский полк, набранный из фольксдойче
Восточной Европы и Советского Союза. Дивизия, таким образом, состояла уже из
четырех полков. В то же время сама дивизия была передана в состав 8-й армии.
Прибывшие ее части были расположены западнее Харькова.
http://www.wolfschanze.ru/wss/div/08.htm
Тобто звідси
випливає, що на Волині вона була в травні – серпні 1943 р., а відтак її було
відправлено на Східний фронт під Харків. Чи не це мав на увазі Г.Прюцманн, коли
скаржився на те, що «…що райхсфюрер СС віддав сильні загони доручених мені
військових частин у розпорядження фронту, я вимушений обмежитися залишками цих
частин для придушення українського національного повстання на Волині»?
Наостанок
хочу згадати ще одного міфічного персонажа німецької окупаційної адміністрації
– штурмбанфюрера Р.Платле (Плятле). Про нього згадує наприклад А.Боляновський
(з посиланням на А.Бедрія):
Для
«втихомирення» окупованих територій і координації бойових операцій проти
відділів УПА при керівникові СС і поліції для Волині та Поділля, бригаденфюрері
СС та генерал-майорі поліції Гансі Гінцлері, було створено спеціальний штаб
„боротьби проти банд” (скорочено „ББ-штаб”, Bandenbekämpfung-Stab — BB-Stab) з
головним осередком у Володимирі-Волинському. Перші організовані ним
широкомасштабні наступальні акції проти УПА відбулись 1 квітня 1943 р. у
Володимирі-Волинському повіті й наприкінці травня 1943 р. під командуванням
штурмбанфюрера СА (???? – прим. моя) Ріхарда Плятле і бриганденфюрера СС Г.
Гінцлера. (Бедрій А. Роман Шухевич – провідник революційної ОУН…- С.15.)
Боляновський
А. Німецька окупаційна адміністрація і національний рух опору України у 1941-1944
роках//Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Том 238 (CCXXXVIII).
Праці Історично-філософської секції. – с.369.
Коментарі
Дописати коментар