Європа і Азія протистояли одна
одній досить довгий час, якщо не завжди. Історія говорить про циклічність таких
протистоянь. Перська навала змінювалася походами Александра Македонського,
тисячолітню Візантійську імперію змінила Османська, а Київська Русь поступилася
своїм впливом Золотій Орді. Агресія народів була викликана браком ресурсів та
релігійними непорозуміннями. Економічний інтерес штовхав держави до завоювань.
Європейська цивілізація в період
пізнього Відродження і Бароко сформувала позитивний і творчий світогляд, який,
хоч і був дещо зіпсований абсолютизмом та інквізиторством, однак розвивався
швидкими темпами, і створив можливість досягти великих успіхів у розвитку
науки, освіти, медицини, інженерної справи, мистецтв. Європа після відкриття
Америки почала новий етап свого існування. Переваги західного способу
організації праці та управління були очевидними, але вони могли залишитися
нереалізованими через черговий наступ зі Сходу. Цього разу грізним і
невблаганним супротивником християнського світу Європи стала Османська імперія
зі своїми васалами.
Ймовірно, історичні події мають
звичку розвиватися за принципом спіралі. Перед тим, як рушити до Польщі, Чехії
та Угорщини, Батий зі своєю ордою зруйнував Русь, і її шалений опір вичерпав
енергію монголів на шляху до Західної Європи. Цікаво, що сталося б, якби Русь
не воювала, а просто підкорилася, пропустила полчища до Польщі, Священної
Римської імперії, Франції? Ймовірно, монголи б і до Англії дісталися. Але це не
відбулося, тому що були Рязань і Володимир, Чернігів і Переяслав, Київ і
Козельськ, Галич і Володимир-Волинський та безліч інших «городів», які не
хотіли визнавати владу Батия. Як відомо, історія повторюється, однак в інших
формах та обставинах. Після смерті Тамерлана турки-османи позбулися серйозних
суперників на Сході, і розпочали експансію на Північний Захід. Візантія
залишилася єдиним форпостом християнського світу в Малій Азії, і турки в 1453
році без особливих зусиль захопили Константинополь. Невдовзі венеціанські та
генуезькі фортеці Криму також були підкорені, а Кримське ханство отримало в
особі турків могутнього протектора, під прикриттям якого могло безкарно фізично
знищувати українців, росіян, поляків та інші народи, перетворюючи бранців на
рабів. Після Сербії, Чорногорії, Греції, Македонії, Вірменії та Болгарії настав
час Валахії, Молдавії і Угорщини. Багато народів не просто зазнавали утисків, а
й перебували на межі геноциду. Іноді Османська імперія на диво лояльно
ставилася до єврейського народу, однак одночасно її війська агресивно
поводилися по відношенню до слов’ян, греків та інших європейців. Річ Посполита
на східній частині Північного фронту, і Австрія на Західній стали критичними
точками протистояння. І що могли вони зробити без козаків…
Тоді, коли Венецію та Іспанію з
їхніми відомими флотиліями було блоковано в Середземному морі, а всі сухопутні
шляхи до Азії контролював Стамбул, лише запорозькі козаки проявили дивовижну
сміливість, і своїми морськими походами на човнах-чайках здійснювали дошкульні
диверсії північному узбережжю великої імперії. Після взяття Варни, Кафи та
Синопу султан зрозумів, що татари не зуміють повноцінно стримувати напади
українців. Походи Самійла Кішки та Івана Сулими були першими відчутними
ударами, які дали Європі надію на порятунок. А Хотин і військо Сагайдачного
взагалі стали найславетнішою сторінкою в історії протистояння Європи з
османами. Саме під Хотином вирішувалася
доля Речі Посполитої, а як наслідок – і
Московського царства, Чехії, Австрії, Італії та Риму, Венеції та німецьких
держав. Після Хотина дорога на Варшаву, Прагу чи Москву була вільною. А
захоплення Праги призвело б до оточення Відня і національної катастрофи
Австрії. Військово-політичний геній Петро Сагайдачний добре усвідомлював цю
небезпеку. І вдруге козацтво повторило свій подвиг під стінами Відня разом із
Семеном Палієм. Фатівський полковник, творець однойменної республіки, був
названий всією Європою «Богом Війни», коли змусив відступити турків від Дунаю.
Кампанія продовжувалася багато років, і вся північ Балканського півострова була
очищена від мусульманських завойовників. Кримське ханство надовго запам’ятало
походи Михайла Дорошенка та Івана Сірка, удари яких стали вирішальними в критичні моменти
протистоянь на Заході.
Якщо внутрішньополітичні обставини
не дозволяли українцям повноцінно об’єднатися, то зовнішній чинник досить часто
допомагав спрямовувати концентровані удари саме для захисту як власної країни,
так і решти християнських народів. У цьому полягає історична роль козацтва,
котре повністю виконало свою загальноцивілізаційну місію, сформовану ще
давньоруськими князями. Ця місія полягає в тому, що козаки ціною власного життя
та історичної перспективи врятували Європу від турецько-татарського
поневолення.
Коментарі
Дописати коментар