Перейти до основного вмісту

ЛІТОПИСИ

Шукати в цьому блозі

Тиса-1.Про голодомор на Україні 1932-1933 рр.

листопада 22, 2012

Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Коментарі

Дописати коментар

Популярні публікації

Роль Донцова у формуванні української ідеї

30 березня виповнилося 40 років від дня смерті українського мислителя Дмитра Донцова. З цієї нагоди пропонуємо читачам роздуми філософа про його роль у творенні української національної ідеології. Дмитро Донцов у праці «Підстави нашої політики» (1921), досліджуючи духовні джерела української революції 1917-1920 рр., доходить фундаментальних висновків: по-перше, причиною поразки була відсутність національної ідеології (національного ідеалу), що було симптомом нерозвиненості нації, або ознакою її близького занепаду; по-друге, відсутність чіткої державної ідеології викликала в українській інтелігенції «атрофію політичного інстинкту» й примусила дотримуватись москвофільської ідеології (для довідки зазначимо, що творцем цієї ідеології був М.Драгоманов, який підпорядковував її інтернаціональним, вселюдським інтересам – у дійсності це означало підпорядкування ідеям російської соціал-демократії, що врешті-решт призвело до того, що українці попали під владу чужої ідеології); по-третє, у...

Козацький чорний ангел (частина третя)

За обсягом території Махновський рух охопив не лише землі Запоріжжя (Херсонщина, Дніпропетровщина, Донеччина, Таврія, Миколаївщина), Слобідщини (Харківщина, Луганщина, Вороніжчина, частина південної Курщини й Білгородщини), колишню Гетьманщину (Чернігівщина й Полтавщина), українські землі нижньої Донщини, але й перекинувся на північну Кубань і Ставрополля. У 1920 році загони Старобільського отамана Каменюка в спілці з головними махновськими силами проводять серію глибокий рейдів на верхній Дон (станиця Усть-Медведицька) й далі на схід. В останній період боротьби в роках 1920—21 Н. Махно веде підготовку до походу цілої своєї армії на Волгу, по осередках тамтешніх українських колоній біля Камишина, Саратова, Волгограда. Помітна в цілому єдина тенденція розвитку повстанського руху: кадровий склад командорів і головну масу повстанських загонів складають українці, більшість махновських ватажків походять з козацьких родів або є нащадками запорожців (Щусь, Гаркуша, Христовий, Білаш),...

Донцов про революцію

З нагоди 130-річчя з дня народження доктора Дмитра Донцова Українська Видавнича спілка імені Юрія Липи видала збірку праць ідеолога українського націоналізму, головною з яких є текст «За яку революцію», який і надав назву книзі. До збірки також увійшли маловідомі статті Донцова, які раніше друкувалися в еміграційних виданнях, а зокрема «Воююча церква і нація», «Шоста колона», «Перед розвалом червоної орди» та інші. У вступному слові до книги її упорядник Віктор Рог зазначає: «Рішення про перевидання праці Дмитра Донцова «За яку революцію» (1957 рік) зумовлене кількома причинами. Насамперед таким чином ми долучаємося до вшанування великого філософа в ювілейний рік – рік 130 річчя з дня його народження та 40-річчя смерті. Праця, написана у 1957 році, перевидавалася в Україні ще до проголошення незалежності, аж у 1990 році, тож сьогодні є бібліографічною рідкістю, хоча, на нашу думку, залишається актуальною. Не вважаємо за доцільне у вступному слові переказувати зміст книг...

Нестор Махно на Полтавщині

Рейди Махна на Полтавщині розпочалися з літа 1920 року, коли радянська влада вдруге оголосила його поза законом через відмову, у зв’язку з епідемією тифу, вирушити на радянсько-польський фронт.

Олена Вітер. Сила добра

13 вересня в рамках XX Форуму видавців у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» історик Володимир В’ятрович презентував розсекречену історію України ХХ століття — нову книгу «Історія з грифом "Секретно". Українське ХХ століття». «Ця книга — зустріч із минулим. Тут — 700 сторінок, 74 роки, 66 історій, 391 фотографія і набагато більше людей та ситуацій, котрі дивляться на читача зі світлин та архівних документів. Разом вони складають образ українського ХХ століття: часу, коли світ по-справжньому відкрив для себе Україну та українців, століття, коли творилося обличчя України», — розповідає Володимир В’ятрович.

Долі нескорених (революційний шлях Осипа Дякова-Горнового).

Стаття присвячена висвітленню життя та революційної діяльності одного з найвизначніших діячів національно – визвольного руху 40-их років 20-го століття, члена Проводу ОУН, заступника Голови Генерального секретаріату УГВР, публіциста та ідеолога О.Дякова. Виникнення на початку ХХ століття національно свідомої еліти, яка стає детонатором для цілого народу – є риса притаманна новітній історії багатьох країн світу і Україні також. Особливо важливої цінності набуває така еліта в часи бездержавності народу, коли нація без перебільшення приречена на загибель. В такій ситуації на початку 20-го століття перебувала і Україна. Період 1917-1920рр., коли крах Російської імперії давав надію на відновлення давно втраченої державності, не дав очікуваних результатів. Великою мірою через відсутність так потрібної національно свідомої еліти, яка б змогла повести народ до боротьби за собою. Це скоріше був лише один з періодів, яких було достатньо в історії України. Період визрівання...

Майор Микола Палієнко (1896 - 1944)

Микола Палієнко народився 1896 року у Сквирі на Київщині. За Першої світової війни він успішно закінчив артилерійську офіцерську школу; був фронтовим старшиною царської армії і командував артилерійськими частинами на австрійському фронті. Під час Визвольних Змагань 1917-1921 рр. був старшиною Армії УНР, і дійшов ранґи підполковника. В 1928 році разом з іншими наддніпрянськими старшинами вступив на контрактну службу до польської армії. У 1932-34 рр. навчався у Вищій військовій школі в Кракові. Абсольвент Польської Академії Генерального Штабу. Учасник німецько-польської війни 1939 р. ("Вереснева Кампанія"). З початком формування в 1943 році Дивізії "Галичина" зголосився до неї як старшина. Німецьке командування, враховуючи його воєнний досвід, признало йому ранґу майора (Waffen SS Sturmbannführer). Отже, Палієнко мав найвищу ранґу з-поміж українських старшин Дивізії; другим майором був Євген Побігущий - також кол. офіцер польської армії, учасник Ве...

КРУТИ [Листівка українського підпілля, 1949 р.]

Автор невідомий Наші національні свята невеселі. Склалося на це багато причин. І то не лише зовнішніх – бо такою є дійсність, але передовсім причини, що кореняться в нашій душі, в нашій психіці. Ми значно більш скорі до похоронів, аніж до весілля. Багатий збір наших народних і і сторичних пісень має щодо цього цілком виразний характер – понад 90 % наших пісень – це пісні синтиментальні, любовно-курливі чи смутнію. Веселого елементу в них майже цілком бракує. Хтось з наших публіціоністів підносив питання, чому в нас святкують Полтаву і Берестечко, а не Жовті Води, чи Конотоп, чому доба 1917-18 рр. – це не Київський Арсенал, чи Мотивилівка, а саме невідмінно, Крути? Ці питання можна продовжувати без кінця. Ми твердо знаємо, що князь Олег вмер від гадюки, що виповзла з черепа його коня, і що з черепа Святослава Завойовника зробив собі чару печенізький хан, але вже слабше памятаємо про щит Олега на брамі Царгороду і що Святослав, справді був забитий, але саме в часі творення н...

Євген Онацький: Культ Успіху

Нерішучість, страх програшу, культивування поразок без культивування перемог є, нажаль, доволі поширеною рисою серед пересічного українця. І “пересічність” теж часто є його вадою.

IV. Широкомасштабний антиукраїнський терор

Тут правда з кривди злускала облуду, Щоб розказали нам з віків минулих люди Історію насильств і батогів. Василь Симоненко Мова нашого люду є така багата, що в ній найдемо гідні знадоби термінології, хоч би для десяти народів. І. Г. Верхратський Рідне слово – тая м’ята, материнка, рута, І невже ж, пахуча мово, будеш ти забута? Агатангел Кримський Хай живе таджицький орнамент, казахська опера, естонська графіка, чукотська різьба на моржовій кості. Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодкоспівуча, ні з чим не зрівнянна українська мова. Володимир Солоухін Без мови немає народу, Як сонця без сяйва й тепла... Сергій Шелухін 1917 рік. Падіння царського режиму сприяло бурхливому розгортанню нац...

На платформі Blogger

Зображення для теми від користувача imagedepotpro