Вліті 1943 року у Вінниці
відбулися розкопини на місці масового народовбиства 1936-39 рр. З безіменних
масових могил було викопано майже 10 тисяч трупів жертв комуномосковського
терору. Значну частину могил було приховано в традиційний совєтський спосіб: на
місці поховання влаштовано... "парк культури і відпочинку".
Всі розкопані місця оглянула та
видала свою оцінку міжнародна судово-лікарська комісія. Тоді ж рідні
замордованих сталінцями людей склали свої свідчення перед комісією, що керувала
розкопинами.
З відступом німецької армії і
поворотом до Вінниці большевиків у березні 1944 року трагедія... повторилася:
цим разом до вже спорожених могил вкинено нові жертви - тих, хто шукав своїх
замородованих комуністами рідних і свідчив під час розкопин 1943 року...
Розстрілом керував совєтський комісар Рапапорт:
"... Дня 20-го березня
1944-го р. совєтська армія знову зайняла місто Вінницю. 23-го березня того ж
року оголошено, що всі мешканці міста мають перейти спеціяльну перевірку і
мають прибути з пашпортами до міського парку. Зібралося кілька тисяч
переляканих людей. Було чимало заплаканих жінок, що передчували нове лихо.
Нарешті під'їхало авто і в ньому кілька чоловіків у формі МВД. Комісар
Рапапорт, показуючи на порожні ями, що залишилися після видобуття з них тисячів
трупів розстріляних в 1937-1938 рр., запитав: "Що тут сталося?" Нарід
мовчав. Рапапорт запитав вдруге: "Мовчите, зрадники батьківщини!
Розповідайте прислужники німецької пропаґанди, хто з вас находив тут своїх
родичів?" Таких сміливих, хто зразу наразився б на смертельну небезпеку,
не знайшлося. Тоді комісар наказав війську оточити натовп і сам від'їхав до
міста. Цілий день люди провели у молитві і в страшному напруженні, очікуючи
нового лиха. Перед вечером комісар нарешті повернувся з довгим списком. Він
викликав по прізвищам здебільшого жінок. Біля сто душ вийшли на той виклик. Ці
нещасні, що колись відшукували тут в цих ямах своїх рідних і близьких, тепер
самі стали на краю могил. Комісар викликав загін автоматчиків і подав команду:
"По ворогах революцїі і зрадниках батьківщини - вогонь!" Люди,
обливаючися кров'ю, падали в страшенні ями, що стали вдруге могилами нещасних
українських жертв нового совєтського народовбивства. Тих, що залишились, під
вартою і баґнетами погнали проти ночі по Літинському шляху: "Маєте на
фронті спокутувати свою провину перед батьківщиною" - промовив комісар.
Більшість з тих вінничан загинули майже без зброї під німецьким винищуючим
вогнем біля Держані, Летичева, Межибожа і Кам'янця Подільського..."
Коментарі
Дописати коментар