Після тяжких людських втрат у попередніх боях Дивізія
СС "Вікінґ" потребувала поповнення. В липні 1944 року до неї прибув
цілий полк в силі 2-х батальонів (бл. 1500 солдатів) добровольців до
української дивізії "Галичина". У Модлінському вишкільному таборі
українці разом з голандськими, шведськими, данськими і балтійськими
добровольцями переходили військові вправи й відтак увійшли до складу батальонів
дивізії "Вікінґ": переважно панцерґренадирських полків "Germania"
і "Westland". Більшість українських вояків опинилася в піхоті, а
деякі - в артилерійських, протипанцерних, зв'язкових та допоміжних частинах цих
полків.
Українським добровольцям довелося звести тяжкі бої з
большевиками в р-ні Модлін-Леґіоново, - де втратили бл. 200 чол. загиблими і
пораненими. В листопаді 1944 року загартовані в боях українські вояки, що
упродовж кількох місяців скріплювали дивізію "Вікінґ" на її
фронтовому відтинку, повернулися до дивізії "Галичина", яка
знаходилася тоді в стані переформування після тяжких боїв під Бродами.
4 листопада 1944 року командир Дивізії
"Вікінґ", Штандартенфюрер СС Ульріх видав окремий наказ-подяку до
українських добровольців:
Вояки-Добровольці проти большевиків!
Три тижні важких боїв вже позаду. Ви сумлінно сповнили
свій обов'язок, утримуючи фронт перед багато переважаючими ворожими силами.
Щойно Райхсфюрер СС видав наказ про ваше oдлучення від
Дивізії "Вікінґ" і повернення до Галицької СС-Добровольчої Дивізії. Я
дякую вам за вашу посвяту й рішучість у протибольшевицькій боротьбі і бажаю
вояцького щастя у Дивізії "Галичина" до остаточної перемоги над нашим
відвічним ворогом - Большевизмом.
Підпис: Ульріх
Штандартенфюрер СС
Командир Дивізії
Дивізія "Вікінґ" як інтернаціональна
формація складалася з таких народів як норвежці, шведи, данці, фіни, естонці,
лотиші і українці. Українці були одними з перших її чужинецьких добровольців.
Отже, вояки з Дивізії "Галичина" не були
найпершими українцями в Дивізії "Вікінґ". Багато українців опинилися
в цій елітній формації ще в 1939-1941 рр. Перші воякі-українці з'явилися у
"Вікінґ"-у ще в 1939-му: вони були з числа українських втікачів, що
скористалися з німецького-совєтського договору щодо обміну населенням й через
те подавали себе фольксдойчами. Євстахій Ленько у своїх спогадах так описує той
український набір:
"Німецька адміністрація відбирала молодих
хлопців, переважно блондинів, зростом щойнаменше 175 цм, і відправляла їх до
добірних (елітних) відділів СС. Так сталося з двома українцями-близнюками,
котрих, без німецького громадянства, забрали до Ваффен СС... до дивізії
"Вікінґ", яку сформували здебільшого із скандинавів, балтів і може
малого числа українців, які не дістали ще громадянства Райху".
В 1941 році, щойно тоді, коли Дивізія
"Вікінґ" вступила на українські терени, її ряди знову поповнились
українцями. Цікаві були обставини цього набору: тоді голова Львівського СД
Кольф запорядив секретні расові дослідження, результатом яких українців Західної
України, а особливо Галичини, Поділля і Покуття було визнано "расово
чистими арійцями". Це відкривало українцям доступ до найбільш елітних
формацій німецького війська, зокрема до CC-Дивізій і серед них до
інтернаціональної Дивізії "Вікінґ". У висліді цієї акції був
оголошений набір добровольців, - зголосилося понад 2.000. Відтак частину їх
було приділено до Дивізії "Вікінґ", а решту - до інших Дивізій СС.
Коментарі
Дописати коментар