Шанування батьків, хрещеного і хресної було не просто
звичаєм, а внутрішньою потребою турботою про них сина і дочки. Обов’язок сина і
дочки перед батьками вважався виконаним
після того, коли будуть справлені поминки сорокового дня, після відходу їх в
інший світ.
Хрещена мати
допомагала батькам готувати до майбутнього заміжнього життя дівчинку-козачку,
привчала її до домашнього господарства, рукоділля, ощадливості, праці.
На хрещеного батька головним обов’язком покладалася
підготовка молодого козака до служби, причому говорячи про роль батька і роль
хресного у вихованні, можна сказати, що за військову підготовку козака
відповідальність з хрещеного батька була більшою, ніж з рідного батька.
Авторитет батька з матір’ю був не просто незаперечний,
а настільки поважався, що без благословення батьків не починали ніяку роботу,
не приймали рішення по найбільш важливих справах. Характерно, що цей звичай
збережений в козачих патріархальних сім’ях до сьогоднішнього дня. Артист-співак
зі світовим ім’ям Шахматов розповідає, що у його 90-річного батька 8 синів, які
починають свій робочий день з отримання батьківського благословення.
Неповага до батька з матір’ю вважалися за великий
гріх. Без згоди батьків і рідні, як правило, не вирішувалися питання створення
сім’ї; батьки брали безпосередню участь у її створенні. Розлучення в козаків у
минулому було рідкісним явищем.
У зверненні до
батьками і взагалі до старших козаки дотримувалися стриманості, ввічливості і
поваги. Зверталися до батька, матері тільки на «Ви» – «Ви, мамо», «Ви, тату».
Старшинство
було життєвим укладом козачої сім’ї та відповідною необхідністю повсякденного
побуту, що скріплювало сімейні і родинні узи і допомагало у формуванні
характеру, якого вимагали умови козацького життя.
Коментарі
Дописати коментар