Проти чоти з 44-х повстанців було
кинуто роту німецької жандармерії, роту донських козаків і роту поліції –
всього близько 400 осіб. Увечері до німців прибуло підкріплення – десять легких
танків. Три німецькі літаки розпочали бомбардування монастиря.
Зі спогадів учасників того бою:
“Загупали міномети, заторохкотіли кулемети,
автомати… Одна за одною вибухали гранати, все злилося в один жахливий гул. Бій
кипів, німці лізли як сарана, а разом з ними власівці та “фольксдойчі”.
Бій тривав цілу ніч. До повстанців долинали
крики німецьких радистів, які викликали допомогу. Коли стало розвиднятися,
бійці побачили, що до німців прибули нові машини з солдатами. Береза обміркував
ситуацію і дав наказ відступити з шанців до монастиря.”
Тоді німцями було прийнято рішення запросити
підкріплення. Повстанці ж, розуміючи трагічну складність свого положення,
вирішили закріпитися в монастирі і тримати оборону в святих стінах.
Амфілохій Почаївський. Святий УПЦ
МП, який допомагав підпіллю УПА
Вранці 9-го вересня до Нового Загорова були
перекинуті додаткові сили жандармерії. Підмога до німців прибула з трьох боків:
з Володимира-Волинського, Горохова і Луцька. Перешикувавшись, вони негайно
пішли в атаку, тож відступати було не просто. Але монастир був сполучений із
шанцями ровом, завбачливо викопаним раніше, ним повстанці і скористалися.
Тепер проти повстанців виступало
понад 700 бійців, котрі мали на озброєнні міномети та артилерію. Обстріл
монастиря тривав цілий день, а увечері до німців прибуло підкріплення – десять
легких танків. Також три німецькі літаки розпочали бомбардування монастиря.
Повстанці витримали авіа удари, сховавшись у глибоких підвалах храму, і відбили
нічний штурм.
10-те вересня стало справжнім
випробуванням повстанського духу. Протягом цілого дня німецькі сили штурмували
монастир. Але кулеметник Коцюба, який сидів на дзвіниці, безперебійним
кулеметним вогнем відкидав навалу противників.
З 44-х повстанців живими залишилося всього 18.
З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня
німецькі окупанти обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а
надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили пораненими ще трьох
побратимів, в тому числі і свого командира Березу, але позицій не здали.
Коментарі
Дописати коментар