Євген Побігущий народився 15 листопада 1901 року в
селі Постелівці Гусятинського р-ну на Тернопільщині в родині українських
вчителів. Юнацькі літа провів у селі Воскресінці біля Коломиї.
До середньої школи ходив у місті Коломиї. З
проголошенням Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) 1 листопада 1918
року, не маючи ще повних 17 літ, вступає добровольцем до лав Української
Галицької Армії (УГА).
Незабаром отримує підстаршинський ступінь.
Після закінчення польсько-української війни в Галичині
продовжує навчання, отримує ступінь маґістра з політичної економії у
Познанському Університеті. Згодом стає вояком польської армії. Пізніше як
кадровий офіцер (капітан, то зн. сотник) провадить підстаршинські вишколи. У
вересні 1939 року бере участь у німецько-польській війні. На короткий час
потрапляє в німецький полон, з якого згодом виходить на волю та на заклик
Проводу ОУН зголошується до Військової Референтури.
Бере активну участь у вишколі вояків, які під назвою
Дружини Українських Націоналістів (ДУН) із вибухом німецько-совєтської війни
ідуть на Схід. Він командує одним із куренів (“Роланд”), а пізніше цілістю
(202-ий батальйон). Коли частини ДУН не погодилися на умови, диктовані
німецьким командуванням, ДУН розпускають (кінець 1942).
Влітку 1943 року Євген Побігущий зголосився до Дивізії
“Галичина”. Брав участь в урочистостях у Львові 18 липня 1943 року, з нагоди
виїзду перших добровольців. В Дивізії Побігущий займає різні командні
становища, в тому командира 29-го полку. Учасник боїв під Фельдбахом. Пізніше
командування УНА підвищує Євгена Побігущого до ранґи полковника.
По закінченні війни, не зважаючи на постійні вимоги
совєтського уряду видати його до СССР, поринає у вир громадянсько-суспільної
праці, працюючи в різних ділянках та українських товариствах, які постали в той
час у Німеччині. Він довший час працює як старшина у Вартівничих Сотнях при
англійській армії в Німеччині, бо знав, що Україна потребує багато людей, які б
пройшли добрий військовий вишкіл. Крім громадської праці, він чимало часу присвятив
політичній діяльності, зокрема в Організації Українських Націоналістів,
працював в її установах, а також в міжнародній організації Антибольшевицького
Блоку Народів.
За активну працю на релігійному полі Папа Павло VI
надав йому титул Командора, Рицаря Ордену Святого Папи Сильвестра. Центральне
представництво української еміґрації в Німеччині надало йому звання почесного
члена.
Євген Побігущий помер 28-го травня 1995-го року в
Гаар, біля Мюнхену, Німеччина.
Славної пам’яті полковник Побігущий мав у громаді
велику пошану, а заразом і вдячність.
У житті був надзвичайно точний, акуратний та
товариський. Він завжди намагався бути з людьми, дбати про них і виконувати
доручені обов’язки.
Коментарі
Дописати коментар