Зовсім мало часу залишилося до чергового «9
травня», а значить до чергових провокацій, інформаційних воєн і звинувачень
галичан у посібництві фашистам, нацистам і ледь не самому дияволу.
Генерал Власов перед бійцями
РОА. Фото: www.bibliotekar.ru
Підміна понять про ситуацію у Галичині тепер і в ті
віддалені роки є настільки вражаючою, що перед тим, як прогнозовано пролунають
нові звинувачення у західняків та й українців взагалі, варто нагадати, хто і на
чиїй стороні воював.
Автор ніколи не вважав і не вважає якийсь народ кращим
чи гіршим, братнім, чи ворожим і ніколи публічно не публічно не принижував
чиюсь національну гідність. Не роблю цього і тепер, але, як казав відомий
персонаж: «Не корысти ради, а токмо…».
Перехід на сторону противника жорстко засуджувався
всіма і у всі часи. Так хто ж найбільше воював на стороні Гітлера?
Щоб уникнути заангажованості користуватимемося даними
виключно з російських джерел і приводитимемо їх мовою оригіналу.
Візьмімо декілька джерел: журнал "Посев" №
21, 1948 р. «Загадочная армия генерала Власова»; Альманах "Солдат".
«Русские добровольцы вермахта». Артемовский военно-исторический клуб «Ветеран»,
Церковь Иоанна Богослова, 2000 р. та інші.
Йтиметься про російські частини, які воювали разом з
нацистами.
Читаємо:
«Русские части и соединения в рядах
вермахта и СС:
1. Батальон Муравьёва;
2. Боевой Союз Русских Националистов
(БСРН);
3. Братство Русской Правды;
4. Дивизия «Руссланд»;
5. Добровольческий полк СС “Варяг”;
6. Зеленая армия особого назначения;
7. Казачий Стан;
8. Комитет освобождения народов России
(КОНР);
9. Локотская республика;
10. Организация Цеппелин;
11. Республика Зуева;
12. РОНА, командир Каминский, 20000 чел.;
13. РОА Власова;
14. Русский корпус;
15. Русский отряд 9-й армии Вермахта;
16. 15-й казачий кавалерийский корпус СС;
17. 1-я русская национальная бригада СС
“Дружина;
18. 29-я гренадерская дивизия СС
(1-русская);
19. 30-я гренадерская дивизия СС (2-я
русская);
20. ВВС Комитета Освобождения Народов
России (КОНР) (ВВС РОА);
21. 1-я дивизия РОА / ВС КОНР
(600-пехотная дивизия».
Читаємо далі: «В начале 1944 года основная масса
Русских Освободительных войск, около 800 батальонов, была переброшена на
западный фронт... Немногие оценки численности РОА совпадают. Около 800 000
человек(!) в разное время носили ее знаки отличия».
Порівняємо з іншим джерелом: «В 1943 году число
добровольцев, служащих в восточных частях, достигло 800 000 чел…» В той же час
це ж видання пише, що в дивізію «Галичина» «было отобрано 13 000 человек», при
цьому уточнюючи, що: «Украинцы шли служить в дивизию главным образом из-за
опасения в противном случае оказаться в числе отправленных в Рейх на работы …
Немцы, в свою очередь, тоже не очень доверяли украинцам.»
Порівняйте: 13 000 солдат – українська дивізія і 800
000 (!!!) – російських військ на стороні Гітлера.
Далі ще цікавіше: «14 ноября 1944 года в Праге
состоялся учредительный съезд Комитета Освобождения Народов России (КОНР). В
армию КОНР началось массовое вступление добровольцев. Только за 20 ноября
поступило около 60 000 заявлений. В ноябре число заявлений увеличилось до 300
000, а в декабре – до 1 000 000». Про те, що це були лише російські добровольці
читаємо там же: «Хотя Гиммлер настаивал на том, чтобы КОНР стал всероссийской
организацией, украинцы, белорусы, грузины и казаки отказались присоединиться к
Власову».
Брест. 22 вересня 1939. На
трибуні — німецький генерал Хайнц Гудеріан і радянський комбриг Семен
Кривошеїн. Фото: uk.wikipedia.org
І це вже в кінці війни. До речі, багато дискутується,
чи чекав Сталін поразки Варшавського повстання, чи ні? Але ніхто не говорить,
що під час повстання у Варшаву таки ввійшли росіяни – бригада колишнього
радянського капітана, а потім нацистського генерала Камінського. «Бригада
Каминского приобрела самую скверную репутацию. Особенно сильно бригада
«прославилась» во время подавления Варшавского восстания в 1944 году. Лишь
бригада СС «Dirlewanger», укомплектованная преступниками, набранными в немецких
тюрьмах и концлагерях, могла соревноваться в жестокости с РОНА.»
Насамкінець про Прагу. Її визволяли росіяни, правда не
ті. «Национальный совет Чехословакии решил начать вооруженное восстание,
которое началось 5 мая. В тот же день чехи по радио запросили у союзников
помощь... Красная Армия остановилась, очевидно, ожидая пока немцы ликвидируют
восстание, то есть сделали то же, что и в августе 1944 года во время
Варшавского восстания. Не получив помощи от союзников, чехи обратились к
генералу Буняченко (командир 600 Infanterie-Division (russ.)) Утром 6 мая
дивизия вступила в Прагу и к вечеру очистила город от гитлеровцев». Потім
дивізія відійшла в американську зону і тоді вже в Прагу увійшли радянські
війська.
Така правда згідно з російськими(!) дослідницькими
джерелами. Невелика зрада є супутником всіх воєн. Проте тут встає питання, хто
і чим же так допік російському народу, що аж мільйон (!!!) російських солдат
зголосився повернути зброю проти своїх, в т.ч. і у рядах СС? Це до
послідовників сталінської маячні про народи зрадники. А також до тих, хто
кричить про нацизм у Львові і носиться з портретами Сталіна – прислужника
Гітлера протягом перших двох років II світової війни з 1939 р. по 1941 р. Адже
ніхто інший, як Йосиф Віссаріонович протягом цього часу постачав сировину і
продукти в Німеччину, посилюючи вермахт і допомагаючи поневолювати Європу
А тих, хто воював слід поважати, незалежно від
національності. Без крику провокацій та політики, бо полеглим потрібна молитва,
а не прапори. Мертві сорому не мають!
Коментарі
Дописати коментар