Ще перед полуднем потяг зупинився
на станції Вінниця. Люди з клунками повиходили з вагонів і широким бульваром
Коцюбинського, по сильно обставленому військовою сторожею дерев'яному мості
через Бог і далі Українським проспектом посувались мовчки. Ніхто не говорив,
ніхто не розглядався, так і видно було, що, крім клунків, у них куди більший
тягар на душі. В продовженні Українського проспекту починається Літинське шосе,
і туди спрямовують свої кроки ці живі людські тіні.
При цьому шосе в трьох місцях: так
званому "Парку культури і відпочинку" з правого боку шосе, на старому
цвинтарі по протилежному боці та в овочевому саді в деякій віддалі відкрили
масові могили і з них витягають перегнилі вже трупи людей із пов'язаними за
спиною дротом і мотузками руками, з дірами від куль у потилиці. Цих трупів
сотні й тисячі. Щораз віднаходять нові могили, наповнені трупами. Страшний,
прямо нестерпний труп'ячий сопух огорнув, здається, ціле місто, а з ним і всю
Україну.
На вістку про відкриття масових
могил з усіх околиць, головно з Поділля, з'їжджаються злидарі шукати будь-якої
вістки про заарештованих НКВДистами перед війною їхніх рідних - батьків,
братів, матерів, сестер, синів і дочок. Наближаючись до цих місць жаху і
смерти, вони зривають в придорожних ровах гостропахнучі трави і тримають їх
біля носа. Деякі не видержують і хлипають, ще не дійшовши до місця розкопин.
Інші сідають в рів, ніби не знаючи, що їм далі робити - іти чи вертатись. Якщо
був коли в світі образ нужди і розпачу, то це тут.
Мабуть, кожному тряслись руки й
ноги, коли доходив до місця розкопин. Ось, уже й це жахливе місце. Підійшли до
першої купи трупів, і нагло одна старенька жінка відірвалась від гурту,
відкинула свій клунок і з окликом підстріленої птиці впала на першого з них.
Труп розлізся їй під руками, а люди піднесли старушку й напівнеживу поклали на
траві поблизу. Опритомнівши, жінка оповідала: Вона аж з Чернігівщини. Їй три
ночі під ряд снився її заарештований у 1937-му році син, просячи піти до
Вінниці й розпитати за ним. Вона була цілий тиждень в дорозі. І тепер тут. Труп
свого сина пізнала по одязі і по частинно ампутованій лівій руці.
Антін Драган
Коментарі
Дописати коментар