"У народі Московському владарює
найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі, у них, окрім Божого та
Царського, нічого власного нема і бути не може, і людей, на їх думку, створено
нібито для того, щоб у ньому не мати нічого, а тільки рабствувати. Самі
вельможі та бояри московські титулуються звичайно рабами царськими і в просьбах
своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то
всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а
накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки або за їх назвою крестьяни
обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за невідомими у світі
правами та привласненнями продаються на торжищах і в житлах од власників і
господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і
продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм
голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скоріше їх купили
і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те
саме, що кинутися із вогню в полум'я".
Цю промову можна віднайти у 3 частині
"Історії Русів" (іст. хроніка поч. 18 ст.):
Коментарі
Дописати коментар