Олекса Гасин народився у 1907
році. Цей рік дав українському підпіллю Романа Шухевича та Гриця Пісецького,
Дмитра Да- нилишина та Олега Кандибу-Ольжича, Дмитра Грицая та Зенона Коссака.
Ця генерація дала перших бойових, а згодом й військових референтів ОУН, шефів
штабу УПА та трьох генералів цієї особливої армії.
Всіх їх об’єднував не лише
юнацький пластовий вишкіл, але й те, що народжені в 1907 році останніми
потрапили під обов’язковий призов до польського війська, що відбувся у 1928
році. Зенон Коссак, Роман Шухевич, Олекса Гасин та Дмитро Грицай як студенти
університетів були тими, котрі мали змогу пройти офіцерські військові школи.
Саме цей досвід дозволив їм спочатку творити бойові відділи в ОУН, згодом
активно влитись в боротьбу за Карпатську Україну, а пізніше організовувати
Дружини Українських Націоналістів (ДУН) та, власне, й УПА. Щоправда, «політично
неблагонадійні» Шухевич та Коссак так і не отримали офіцерського звання – їх
було переведено у звичайні роди військ. Зате Олекса Гасин – майбутній шеф
Головного Військового Штабу УПА – став одним із небагатьох випускників
польської школи підхорунжих, що закінчив її з відзнакою.
Традиційно для своїх ровесників
Гасин відбув термін у польських в’язницях та Березі Картузькій, але в
подальшому йому доведеться знову заглибитись у військову справу – полковник
Коновалець викличе його до себе й за кордоном Олекса Гасин стане співавтором
разом із Коновальцем першого «Військового підручника».
В 1940-х буде активна участь у
бандерівському підпіллі, арешт нацистами та визволення Службою Безпеки (СБ)
ОУН. Саме Олекса Гасин брав участь у створенні на Галичині Української Народної
Самооборони (УНС), яка пізніше стала відома як УПА «Захід». В певний час він
очолить УПА «Захід», але Шухевич покличе його на шефа Штабу УПА та члена
Проводу ОУН.
Згадуючи Гасина, останній Командир
УПА, Василь Кук, характеризуватиме його «людиною прямою, щирою, нелукавою,
ввічливою й товариською, якому чужим було амбітне себевивищування або
самопропихання «у вожді». Був він людиною дії, але поміркованою, врівноваженою,
навіть дещо консервативною, без великого зацікавлення теоретичною філософією.
Був він практичним реалістом, і такою була його діяльність на посту військового
референта Крайової Екзекутиви ОУН, Проводу ОУН та члена й шефа Головного
Військового Штабу УПА».
Ще перед тим трапиться інцидент, який мало не
вартуватиме Олексі життя. Після ряду стратегічних поразок німців від
більшовиків, Гасин, відчуваючи відступ нацистів на Захід та прихід зі Сходу
«визволителів», домовиться з офіцерами Вермахту, що взамін на нейтралітет,
отримає від них поважну кількість зброї. Дізнавшись про це, Роман Шухевич
віддасть Гасина під «революційний суд», яким провадив шеф СБ Микола Арсенич.
Проте Арсенич виправдає Гасина, хоча неодноразово в подібних випадках
засуджував повстанських командирів на страту.
При цій нагоді варто згадати, що
Служба Безпеки ОУН надзвичайно строго підходила до будь-яких дисциплінарних
порушень й неодноразово видавала смертний вирок. Сам Микола Арсенич був людиною
надзвичайно вимогливою й холоднокровною. Коли у 1947 році бункер, де він
знаходився із дружиною, оточили працівники МДБ, то Арсенич застрелив дружину,
підпалив документи й пустив собі кулю в скроню.
Шеф Штабу УПА Олекса Гасин-«Лицар»
також покінчив життя самогубством. Це відбулося 31 січня 1949 року, недалеко
від будинку головної пошти у Львові. Того дня він направився до Львова
відвідати своїх дітей, які переховувалися у чужих людей. Але, побачивши
переслідувачів, при невдалій спробі втечі, застрелив себе. При обшуці речей
Гасина-«Лицаря» було знайдено написаний на цигарковому папері грипе до дружини:
«Кохана, будемо разом, і тоді стільки будемо думати про нашу дальшу долю…».
Наступного року Ольгу Гасин буде
засуджено на 10 років ув’язнення.
Святослав Липовецький
“Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”
Коментарі
Дописати коментар