Українці традиційно називають свій прапор жовто-блакитним


23 серпня - День Державного Прапора України
 За Конституцією він синьо-жовтий. Синій колір нам дістався від червоно-синього прапора УРСР.
 Жовто-блакитні ж кольори символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. З часів нашестя татарских орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст.

Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького найчастіше вироблялися із блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносилися хрест, зорі, зброя, постаті святих. При цьому власне Землі Війська Запорозького, як називалася держава українського козацтва у ХVII ст., а також гетьмани, зокрема Богдан Хмельницький, у середині XVIII ст. увійшли в історію формування символіки українства завдяки гармонійному поєднанню жовтого з блакитним кольором на прапорах, хоругвах і клейнодах.

 3 європейських революцій 1848 року синьо-жовтий стяг над Львівською міською ратушею уперше прорік неминучість утвердження української національної символіки у формі жовто-блакитного прапора. Процес розробки зовнішньої атрибутики продовжував тривати і в ХХ столітті. 22 березня 1918 року жовто-блакитний прапор був затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду П.Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий. Українська Народна Республіка – мала своїм прапором саме жовто-блакитне полотнище (вгорі – жовта смуга, внизу під нею блакитна). Саме таке поєднання барв, як пише В. Сергійчук, «закріпив своїм високим авторитетом Михайло Грушевський».

 Ось як її пояснює професор В.Сергійчук у своїй праці «Українська символіка...». Він пише: «Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-блакитний. І це відповідало вимогам геральдики. І не тільки тому, що золотий тризуб і львівський лев накладалися на синє поле, а відтак цей колір мав бути зверху. При виборі кольорів спеціалісти враховували те, що згідно з законами геральдики барви герба (золотого тризуба) розміщувалися у верхній (жовтій), а барви щитового поля в нижній (блакитній) смугах. Але вже до цього само по собі склалося, що, створюючи різні емблеми як державного, так і масового вжитку, їх автори постійно зображували тризуб золотим у блакитному полі» (В. Сергійчук «Національна символіка України», Київ 1992 р., с.83).

 Був ще й блакитно-жовтий прапор Галичини в Австро-Угорській імперії.

 Щодо блакитно-жовтого прапора гетьманату, то його пояснено тим, що гетьман просто захотів змінити прапор УНР якимось іншим, але яким, він ще не знав, то ж вирішив просто перевернути те, що вже було – прапор УНР.

 Українську національну революцію 1917 року наш народ з радістю привітав численними демонстраціями і маніфестаціями. Микола Ковалевський - видатний український політичний діяч, член Української Центральної Ради, у своїй книжці „При джерелах боротьби" пише: „Я не можу забути одного епізоду під час першої української демонстрації в Києві 1 квітня 1917 р. Стрункими лавами йшли тоді київські українці під жовто-блакитними прапорами". Далі М. Ковалевський пише: „Група українських демонстрантів несла великий жовто-блакитний прапор. За ним ішла група української молоді, яка несла кільканадцять жовто-блакитних прапорів, а за нею ішли тисячі киян, міщан та інтелігенції, військових і цивільних з жовто-блакитними відзнаками. Спеціяльну групу творили кількасот селян із прикиївських сіл, які теж несли жовто-блакитні прапори...". Про цю демонстрацію пише і проф. Яків Зозуля, член Української Центральної Ради, у своїй книзі „Велика Українська Революція": „українська маніфестація в Києві. 100.000 учасників з 320 жовто-блакитними прапорами".

 22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про державний прапор Української Народноя Республіки. На вимогу проф. М. С. Грушевського, прапор називався „жовто-блакитний". Ще у березні 1914 року київські студенти і робітники вперше виходять на заборонену царським указом маніфестацію під жовто-блакитними прапорами. У неділю, 16 квітня 1917 року, на Соборній площі перша в історії Ніжина відбулася легальна Панахида по Т. Шевченкові. М. Ковалевський писав: „Рано-вранці замайоріли над головами, затріпотіли у повітрі жовто-блакитні прапори". Співець української Визвольної революції видатний поет О. Олесь 1917 року вітав українське військо такими словами:

Українське військо,
 мов з могили встало, Загриміло в бубни,
 в сурмоньки заграло, Розгорнуло прапор
 соняшно-блакитний, Прапор України!
 Рідний, заповітний!

 В іншій поезії О. Олесь пише:

Міста цвітуть, блакить ясніє,
 Ллє сонце золото згори
 А над хатами наша мрія:
 Жовто-блакитні прапори.

 В одному з віршів В. Сосюри читаємо: „Жовто-блакитний там прапор віє". У романі У. Самчука „Волинь" читаємо: "На всіх будинках, на всіх крамницях - жовто-блакитні прапори". Поет Б. Кравців у своєму вірші „Сімнадцятого року" пише: „І ми із жовто-синіми стяжками ішли походом і „славу кричали". Василь Онуфрієнко у своїй поемі „Симон Петлюра" пише: „Петлюрине ім'я... Мов прапор святий жовто-синій". У творі Івана Чайки „Дзвони над Лютенькою" читаємо: „Над ними розвівався на вітрі жовто-блакитний прапор". У повісті М. Кушніра „Бій під Крутами" написано: „Зірвався вітер, і з Софіївської площі залопотів жовто-блакитним прапором над головами юнаків...". Юрій Лавріненко згадує про 1917 рік („Чорна пурга"): „... Носили жовто-блакитний прапор Самостійної України". Григорій Костюк у своїх спогадах „Зустрічі й прощання" пише про масові демонстрації 1917 року: „...Безмежне море людей, переткане червпними і жовто-блакитними прапорами".

 А нинішній прапор України називається синьо-жовтим. Так записано в частині другій статті 20 Конституції України: Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

 Справа пояснюється просто. Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє - це небо, а жовте - це пшеничне поле. По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне. Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР.

 Навіть у кримських татар прапор в Кримський народній республіці 1917-1918 рр. був жовто-блакитним. І кримські татари нині мають жовто-блакітний прапор, а власне українці - ні.

 Цікаво, що земля Нижня Австрія також має жовто-блакитний прапор (копія справжнього українського, навіть за пропорціями 2:3), який офіційно прийнято 9 серпня 1954 року, але прапор цей було впроваджено ще в 19 сторіччі. Кольори відповідають гербовим – п’ять золотих орлів на блакитному полі, який прийнято в 1359 році.

 Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: «хох» - синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) - жовтий.).

 До речі, на думку деяких російських вчених синій колір в російському триколорі означає належність до Росії України, білий - Білорусі, а червоний колір - це власне Росія... Тому незалежній Україні варто негайно повернути блакитний колір на стяг. Цю версію підтерджує те, що 21 листопада 1949 року з нагоди десятиріччя возз’єднання українських земель було вперше затверджено двоколірний Прапор УРСР – єдиний з-поміж інших союзних республік. В ньому дві третини по висоті займав червоний колір, третину нижню – блакитний. Але, щоб уникнути цього «одіозного» слова, колір назвали лазурним! 1954 року, з нагоди так званого «возз’єднання» України з Росією» тодішня РРФСР і собі вигадала прапор – червоний з синьою(!) вертикальною смужкою біля древка.

Андрій Сухацький


Коментарі