З нагоди
130-річчя з дня народження доктора Дмитра Донцова Українська Видавнича спілка
імені Юрія Липи видала збірку праць ідеолога українського націоналізму,
головною з яких є текст «За яку революцію», який і надав назву книзі.
До збірки
також увійшли маловідомі статті Донцова, які раніше друкувалися в еміграційних
виданнях, а зокрема «Воююча церква і нація», «Шоста колона», «Перед розвалом
червоної орди» та інші.
У вступному
слові до книги її упорядник Віктор Рог зазначає: «Рішення про перевидання праці
Дмитра Донцова «За яку революцію» (1957 рік) зумовлене кількома причинами.
Насамперед таким чином ми долучаємося до вшанування великого філософа в
ювілейний рік – рік 130 річчя з дня його народження та 40-річчя смерті.
Праця, написана
у 1957 році, перевидавалася в Україні ще до проголошення незалежності, аж у
1990 році, тож сьогодні є бібліографічною рідкістю, хоча, на нашу думку,
залишається актуальною. Не вважаємо за доцільне у вступному слові переказувати
зміст книги, яку Ви, шановний читачу, вже тримаєте в своїх руках, натомість
хотілося би дещо порозмірковувати над актуальністю самої постановки питання в
сучасній ситуації.
Під терміном
«революція» розуміємо радикальні, докорінні, якісні і глибокі зміни, стрибок у
розвитку суспільства, що передбачає категоричне заперечення і усунення
існуючого попередньо стану. Під революційним шляхом досягнення революційної
мети розуміємо безкомпромісний і радикальний спосіб усунення об’єктивних
перешкод, котрі стоять на заваді революційним змінам.
Революційний
спосіб думання зумовлений насамперед усвідомленням неприродності та
нестерпності стану, в котрому перебуває сьогодні українське суспільство у
власній державі та за її межами.
У власній,
відновленій понад 20 років тому державі, населення якої складається на 80% з
етнічних українців, українці не панують ні політично, ні економічно, на
благодатній землі проживають в досить тяжких соціальних умовах, під постійним
політичним тиском, інформаційною експансією та економічним шантажем з боку ряду
сусідніх держав, насамперед колишньої метрополії.
Чиновницька
корупція, відсутність справедливого судочинства, російщення, імперський
реваншизм, розгул кримінальної злочинності, а часто і зрощення її з владою – ці
явища, мов смертельні метастази, пронизали всі сфери суспільного життя,
позбавляючи націю права на достойну тривалу перспективу.
Мільйони
українців на рідних землях і за межами сучасних державних кордонів (котрі не
збігаються з етнічними) позбавлені можливості задовольняти свої
національно-культурні потреби, зберігати етнічну ідентичність та передавати її
своїм нащадкам. Яскравим прикладом наслідків такого стану є результати
останнього перепису в РФ, який показав порівняно з попередніми переписами,
катастрофічне зменшення числа громадян, які вважають себе українцями.
Неприйняття
існуючого стану населенням України згідно соціологічних опитувань сягає
граничної межі, нездатність і небажання діючого режиму провести системні та
докорінні зміни на краще в інтересах української нації є очевидними».
І кілька цитат з самої книги:
«Першим
завданням цеї нашої революції буде — звільнення країни від панування
московської нечисті, знищення тої нечисті зовні, а потім — «на нашій не своїй
землі». А одного і другого зможуть довершити тільки ті, які ту нечисть Москви і
«прогресу» знищать в своєму серці. Потрібна духовна революція, духовне
переродження коли не званих, то ізбраних».
«Щоб бути
сильною не лиш назовні, а всередині, — держава, що вийде з революції, — мусить
бути свобідною вад ярма тоталітаризму, совєтського, націонал-комуністичного чи
«демократичного», від того, якого небезпеку бачать многі вдумливі автори
Окциденту… від того тоталітаризму, який соціалісти й прогресисти накидають теж
і Заходові; від режиму, який пильнує кожного кроку «свобідного громадянина»,
диктує йому, що він має їсти, скільки, коли, чи і куди має право їздити,
убиваючи всяку приватну ініціативу і гідність людини, регулюючи її життя аж до
найдрібніших дрібниць, а з другої сторони фаворизуючи повну «свободу» кожного —
свободу ширити деправацію політичну і моральну в пресі, в телевізії, в
літературі, свободу від релігії в школі, свободу від кари за злочини і зраду,
свободу акції 5-ої комуністичної колони і пр.
Київська
держава, що вийде з революції, мусить з одного боку звузити обсяг діяння
держави, позбавити її тоталітарного характеру, характеру всесильної бюрократії,
всесильного опікуна безправної одиниці, а з другої сторони — привернути
авторитет держави в її властивих завданнях: хоронити націю назовні і охороняти
повагу права всередині, караючи суворо злочин і зраду, і не допускаючи
паношення всередині нації — «держави в державі», тайних мафій, тих чи інших,
які вірність мафії ставлять понад вірність нації і державі, і які замість цілей
патріотичних, переслідують свої тайні цілі, роблячи з себе невидимих, безвідповідальних
диктаторів національної політики внутрішньої і зовнішньої, слуг ворожих нації
інтернаціональних сил.
Щоб була
сильною держава, ті, що її виборють, мусять правити нею в дусі національних
традицій, не в службі чужих ідей, не в службі Москви, ні ідеї під'яремного
сателітства…»
Книга вийшла
за фінансового сприяння братів Володимира та Андрія Парубіїв, а придбати її (як
і інші праці Донцова) можна (і треба), зголосившись за адресою: 01030 м . Київ, вул.
Ярославів Вал, б. 9 пом. 4, тел. (044) 234-70-20 E-mail: rog@yaroslava.kiev.ua
Коментарі
Дописати коментар