Розвал унітарної держави СРСР створив таку ситуацію,
що його грошова одиниця ні національно, ні територіально не стала
ідентифікованою. Намагання зберегти її означало одне - зберегти певні переваги
для тих, хто прагне володіти механізмом перерозподілу доходів і надалі.
Оскільки процес впровадження національної валюти
довготривалий, вимагає глибоких структурних змін і радикальних економічних
реформ, наша держава змушена була вдатися до впровадження купоно-карбованця як
паралельної, тимчасової валюти.
У класичному розумінні купони - частина аркуша цінного
папера (наприклад, акції), яка відрізується від нього і передається замість
розписки при отриманні відсотків або дивідендів. Українські ж купони
безпосередньо наближалися до національної валюти. Вони спочатку мали
відповідний курс по відношенню до рубля, вільно продавалися за конвертовану
валюту, успішно виконували такі грошові функції, як засіб обігу й засіб
платежу. Лише після введення в обіг купонів багаторазового користування уряд
України одержав можливість реально контролювати територію, товарний та грошовий
обіг. Дуже важливо, що в процесі емісії й підтримання обігу купонів
відпрацьовувався механізм інкасації, формувалася вся інфраструктура для
успішного функціонування українських грошей.
Спочатку купон передбачався як засіб захисту від
інфляції тих грошей, що були на руках у населення, а також для захисту
споживчого ринку України від зовнішніх негативних факторів. Купони охоплювали
лише частину грошового обігу, а його ефективність можна було б забезпечити
тоді, коли вони охопили б усю його систему. Лише після аналізу наслідків такого
грошового обігу було впроваджено купоно-карбованець. Звичайно, купон ще не був
національною валютою, але за його допомогою вдалося дещо ослабити контроль з
боку колишнього Центру. Наприкінці 1992 р. він уже став обертатися в
готівковому й безготівковому обороті і фактично витіснив з каналів обігу
України російський рубль.
Український купон, тимчасово виконуючи роль
національної валюти, об'єднав усе господарство країни. Забезпечивши його
стабільний обіг, уряд міг збільшити виробництво товарів народного споживання і
розпочати процес структурних змін, але цього не зробив. Більше того, він
всіляко зволікав з радикальними реформами і купон знецінився.
Швидке знецінення купона було викликане, насамперед,
помилковими діями уряду, спрямованими на уповільнення, а то й блокування виходу
з "рублевого простору". Не вжито було необхідних заходів для
скорочення дефіциту державного бюджету і переходу у взаємостосунках з партнерами
із СНД на світові ціни. Пасивне наслідування дій уряду Росії і вживання лише
вимушених заходів зумовили небачене підвищення цін і бурхливий сплеск інфляції.
При цьому сумарна інфляція в Україні обумовлювалася двома факторами -
імпортованої інфляції та помилкової політики уряду. Тому вона стала ще більш
руйнівною, ніж у країнах, що експортували її.
Крім того, купон охоплював лише готівковий обіг, а
весь цикл формування цін на продукцію України здійснювався в рублевому
просторі, і лише в завершальній стадії - на споживчому ринку - з'являвся купон.
Джерело: Політична економія: Підручник / За ред.
Ніколенко Ю. В. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 632 с.
Коментарі
Дописати коментар