Перейти до основного вмісту

ЛІТОПИСИ

Шукати в цьому блозі

Акт Злуки 22 січня 1919

січня 22, 2013

Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки

Коментарі

Дописати коментар

Популярні публікації

Роль Донцова у формуванні української ідеї

30 березня виповнилося 40 років від дня смерті українського мислителя Дмитра Донцова. З цієї нагоди пропонуємо читачам роздуми філософа про його роль у творенні української національної ідеології. Дмитро Донцов у праці «Підстави нашої політики» (1921), досліджуючи духовні джерела української революції 1917-1920 рр., доходить фундаментальних висновків: по-перше, причиною поразки була відсутність національної ідеології (національного ідеалу), що було симптомом нерозвиненості нації, або ознакою її близького занепаду; по-друге, відсутність чіткої державної ідеології викликала в українській інтелігенції «атрофію політичного інстинкту» й примусила дотримуватись москвофільської ідеології (для довідки зазначимо, що творцем цієї ідеології був М.Драгоманов, який підпорядковував її інтернаціональним, вселюдським інтересам – у дійсності це означало підпорядкування ідеям російської соціал-демократії, що врешті-решт призвело до того, що українці попали під владу чужої ідеології); по-третє, у

100 найбільш переможних битв УПА з Радянськими каральними військами (НКВД, СМЕРШ)

10 грудня 1944 - - - сотня "Гайдамаки", під к-ою Ясьміна ліквідувала в бою з військами НКВД, котрі грабували людей, біля с.Тростянець, р-н Долини, Івано-Франківськ, 98 ворогів (убитими і раненими), при втраті 7 убитих і 4 ранених повстанців.

Вбивство Степана Бандери 15.10.1959

У четвер 15-го жовтня 1959 року в Мюнхені від руки вбивці, аґента КҐБ Богдана Сташинського траґічно згинув провідник Організації Українських Націоналістів (ОУН) Степан Андрійович Бандера. Степан Бандера впав на сходах у коридорі на першому поверсі будинку, в якому жив на вулиці Кройтмайра ч. 7 й помер у годині 13.10, маючи 50 років.

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ

«Націоналізм» в українській інтелектуальній традиції Історична генеза Проблеми типології «Інтегральний націоналізм» Проблема взаємодії і взаємовпливів У цьому нарисі автор не ставив перед собою мету дати вичерпний аналіз українського націоналізму як суспільно-історичного явища. Ця проблема потребує окремого, можливо й не одного, дослідження. Ми звернемо увагу лише на певні її аспекти, які, на наш погляд, мають важливе значення для формування відносно нової аналітичної структури, в основі якої — вже відомі нам теорії нації і націоналізму. /303/ «Націоналізм» в українській інтелектуальній традиції Термін «націоналізм» з’являється в українській публіцистиці приблизно у 80 — 90-ті роки XIX ст. Важко сказати, з якої мови він був запозичений: німецької чи французької. Тоді це слово ще не мало специфічного ідеологічного забарвлення й ототожнювалося з певними почуттями, культурною ідентичністю або ж діяльністю, спрямованою на захист культурних та (іноді) політичних п

ДРАМА ДЕРЖАВНИКА: СТЕПАН БАНДЕРА І ПРОТИБОРСТВО СПЕЦСЛУЖБ

Серед найменш досліджених сторінок життя й діяльності Степана Бандери – його роль у кон’юнктурному співробітництві самостійницького руху зі спецслужбами нацистської Німеччини та держав НАТО у післявоєнний період.

Світло й тіні творця ідеології «чинного» (інтегрального) націоналізму

Ігор СЮНДЮКОВ Свого часу хтось із всесвітньо відомих класиків природничих наук (можливо, Лаплас) дотепно зауважив: якби закони математики, здавалося б, абсолютно неспростовні, зачіпали реальні інтереси людей, вони неодмінно були б оскаржені. Додамо при цьому, що поняття «інтереси» включає в себе зовсім не обов’язково лише життєві відносини винятково матеріального плану. Адже, наприклад, амбіції у захисті «своїх», «неповторних», «рідних» ідей сприймаються людиною, яка боронить відповідну духовну зверхність, так само як інтереси — і то особисті, кровні, більш ніж вагомі! Публіцист, ідеолог, історіософ, громадський і політичний діяч, один із фундаторів доктрини «чинного» українського націоналізму (або ж «вольового», або ж — ближчий до наших днів термін — «інтегрального» націоналізму) Дмитро Донцов (1883—1973) від самого початку своєї літературної, наукової та громадської діяльності дуже мало, м’яко кажучи, зважав на «священні» табу, негласно прийнятими в тодішньому українськом

КИЇВСЬКІ КНЯЗІ КИЙ І АСКОЛЬД

Котляр М.Ф. доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України, головний науковий співробітник інституту історії України КИЙ . У низці найдавніших і маловідомих постатей української історії найцікавішою особистістю є князь Кий. Та й чи може не збуджувати нашу цікавість історична особа, що дала своє ім'я древній столиці, започаткувала витоки нашої державності. Водночас Кий є найбільш загадковою постаттю. І справа полягає не стільки в тому, що сучасний історик дивиться на Кия крізь запаморочливу товщу часу в п'ятнадцять століть, скільки в непевності й невизначеності рідкісних відомостей про нього. У ледь жевріючому світлі гранично скупих свідчень джерел він виглядає особою, котра майже повністю належить до легендарного світу. Уперше Кий з'являється на сторінках літописів у їхніх вступних, недатованих частинах, майже повністю побудованих на фольклорних переказах і легендах. У найдавнішому серед збережених часом давньоруських літописів "Повісті временних

Кривава драма села Марчихина Буда

Роман Коваль Багряні жнива Української революції 100 історій і біографій учасників Визвольних змагань Кривава драма села Марчихина Буда Згідно з договором між Гетьманом України Павлом Скоропадським та більшовицькою Росією частина української землі перейшла до т. зв. нейтральної зони. Населення цієї смуги стало бездержавним. Селяни зверталися до керівництва недалеких українських повітових центрів із проханням дати зброю, аби захистити себе від неминучого нападу росіян. Та їм відмовили, мовляв, щоб не порушувати міждержавного договору. Тим часом в українських селах нейтральної смуги з’явилися московські агітатори. Вони намагалися “расслоіть насєлєніє” – на “багатих і бідних” та нацькувати їх одне на одного. Агітатори не мали жодного успіху, бо населення добре пам’ятало грабунки, які вчинили червоні при відході весною 1918 року. Агітаторів почали виганяти з сіл. У відповідь на це прийшли невеликі карні відділи червоних. Та, отримавши відсіч, повернули назад. У с

Захоплення українських земель іноземними державами (XIV—XV ст.)

У XIV—XV ст. Україна стала об'єктом уваги іноземних держав — Литви, Польщі та Угорщини, які прагнули територіального розширення за рахунок українських земель.

Перемога УПА над Вермахтом на горі Лопата 8 липня 1944 року

8 липня 1944 року на горі Лопата у Станіславській області відбувся масштабний бій Української Повстанчої Армії з німецькими військами Вермахту. Цей бій - один з найбільших боїв УПА з німцями, у якому проти українських повстанців німці використали загалом сили трьох дивізій та полку мадяр. Того дня, 69 років тому, повстанці зайняли вигідні позиції на вершині гори і цілий день витримували атаки німців, які через зарозумілість та гордість свого командування, сподівалися легкої перемоги, але після перших невдач морально зламалися. Навіть прибуття мадяр після обіду не врятувало становища. Бій на горі Лопата демонструє досконалість партизанської тактики Повстанчої Армії, завдяки якій відділи УПА при мінімальних власних втратах завдавали ворогові нищівних поразок. Бої у цьому терені (Скільщина й Долинщина) тривали 10 днів (від 6 по 16 липня) і всі закінчилися перемогою повстанських відділів. Події розгорталися наступним чином. 1 липня курінь "Скажені" на

На платформі Blogger

Зображення для теми від користувача imagedepotpro