Жодна
планетарна мова не оповита таким серпанком загадковості й пошанівку, як санскрит.
Його називають прамовою людства, священною мовою, мовою богів. Лише з
1762р, коли англійці загарбали Індію, до вчених світу почали надходити
відомості про санскрит як мову священних книг, а отже, як найбільш
давню мову планети.
І вже зовсім приголомшили світову
громадськість новітні дослідження, які показали, що ісанскрит, і шумерська мова
виникли на берегах не тільки Гангу й Інду, Тигру чи Євфрату, а й Дніпра й інших
могутніх українських рік...
Учені різних країн взагалі стають все більш
одностайними в переконані, що саме на наших теренах виникла найбільш
прогресивна й потужна серед земних цивілізацій індоєвропейська культура й
найбільш довершена родина мов – так звані індоєвропейські мови.
Це настільки приголомшливо, що наші вчені до
цих пір не можуть отямитися і прийняти цей щедрий дар світової наукової
думки.
Перед тим як потрапити в індійські
праліси, санскрит тисячоліттями звучав на нашій священній
землі.
Із великим зацікавленням і прихильністю
зустрічає український загал монографію Василя Кобилюха “Українські козацькі
назви в санскриті”.
Санскрит, чомусь, “принципово” не вивчають в
університетах і не досліджують у наукових інституціях. Як, до речі, і шумерську
мову, Досить буде сказати, що А. Кифішин, єдиний у всьому Радянському Союзі,
міг читати всі види клинописів.
І це тоді, коли після його революційних
відкриттів і після студій В. Кобилюха, стало всім зрозуміло, що
без санскриту й шумерської грамоти в історії України нема чого робити. І
якби не дарунок долі в образі Кифішина, скрижалі Кам’яної Могили так і
залишилися б непрочитаними...
А тим часом для повного їхнього опрацювання,
за його ж підрахунками, Україна повинна мати щонайменше 100 знавців клинописів.
Так, мабуть, і не менше, санскритологів.
І ми з жалем нині дивимося, як не
знаючи санскриту, наші етимологи виводять родовід українських слів з яких
завгодно мовних загумінків – і грецьких, і турецьких; і єврейських, а тільки не
з праукраїнських.
А тим часом, першокорінь їх закарбовано на
скрижалях санскриту. І доки наші лінгвісти не опанують цю мову
жерців-волхвів, вони в своїх етимологічних борсаннях демонструватимуть те ж
жалюгідне неуцтво, що й нині.
Коментарі
Дописати коментар